Геморой

Гемороїдальне сплетіння — складна система внутрішніх вен товстого кишечника (прямої кишки), яка займає ключову позицію у коректній роботі людського організму.

Гемороїдальне сплетіння складається з мережі вен, що оточують нижній відділ дистального кишечника та утворюють специфічні вузли. Ці вузли поділяються на внутрішні та зовнішні, кожен виконує свою унікальну функцію. Внутрішні вузли знаходяться усередині кишечника, тоді як зовнішні зовні анального отвору.

Функції гемороїдального сплетення:

• Регуляція кровотоку – допомагає підтримувати нормальне кровопостачання прямої кишки та оточуючих тканин.
• Підтримка тонусу анального каналу для запобігання мимовільному викиду калових мас.
• Захист від пошкоджень для запобігання пошкодженню анальної області при фізичній активності та пересуванні.

Артеріальна система

Артеріальна система забезпечує цю систему киснем та необхідними поживними речовинами для нормальної клітинної активності. Це фундаментальна умова підтримки здоров’я тканин.

Правильне кровопостачання допомагає підтримувати пружність судин і запобігає можливим порушенням кровообігу, що може призвести до проблем, пов’язаних із запаленням і подальшим розвитком гемороїдальної хвороби.

Венозний відтік

Система венозного відтоку в гемороїдальному сплетінні відповідає за евакуацію крові, яка була використана для постачання кисню та поживних речовин, що забезпечує ефективне виведення відпрацьованої крові та токсинів, запобігаючи їх затримці у тканинах.

Коректна робота системи венозного відтоку сприяє регуляції венозного тиску у кишечнику. Цей процес необхідний для запобігання надлишковому тиску, який і призводить до венозного розширення та подальшого утворення геморою.

Закриття анального каналу: механізм

Коли нервові закінчення в області прямої кишки повідомляють головний мозок про наявність калових мас, виникає потреба у випорожненні. Потім відбувається розслаблення внутрішнього сфінктера і гемороїдального сплетіння виходить кров, відкриваючи анальний канал для виходу калу. У той же час зовнішній сфінктер, який підтримується м’язами тазу, забезпечує свідомий контроль за процесом дефекації.

Гемороїдальна хвороба зазвичай проявляється поступово, починаючи з легкого дискомфорту, почуття розпирання та сверблячки в області ануса. Часто спостерігаються болі та проблеми з дефекацією. Симптоматика стає більш яскраво вираженою після гострої їжі, алкогольних напоїв і, у деяких випадках, фізичних навантажень.

Характеризується геморой болем, наявністю домішок крові після дефекації та на пізніших стадіях видимим випаданням вузлів. Кровотеча при патології виникає під час акту дефекації або відразу після нього, колір крові варіюється від червоно-червоного до темно-коричневого. На тлі крововтрати у пацієнтів часто розвивається недокрів’я (анемія).

У міру прогресування захворювання, внутрішні вузли починають випадати назовні при напрузі, піднятті важких вантажів, кашлі чи чханні. Спочатку вузли легко відновлюються всередині анального каналу, але згодом вони завжди знаходяться поза його межами.

Геморой – це стан, тісно пов’язаний з наявністю яскравої симптоматики та розвитку ускладнень у вигляді кровотеч, гострого гнійного парапроктиту та некрозу гемороїдальних вузлів, що часто призводить до тяжкої клінічної картини. Важливо звернути увагу на ці симптоми та своєчасно звернутися за медичною допомогою для ефективного лікування та запобігання ускладненням.

В анальному каналі є три основні подушки, сформовані з кровоносних судин. Цей комплекс судин відомий як гемороїдальне сплетіння. Гемороїдальне сплетіння є частиною анатомії людини, яка в ході аномальних змін стає патологічним станом.

Гемороїдальні вузли відіграють важливу роль у затримці калу, забезпечуючи приблизно 20% тиску для закриття анального отвору у стані спокою та захищаючи внутрішні та зовнішні м’язи анального сфінктера під час спорожнення. У момент напруги збільшується внутрішньочеревний тиск і гемороїдальні вузли збільшуються в розмірах, допомагаючи підтримувати анальне закриття. Передбачається, що симптоми геморою виникають при зміщенні цих судинних структур вниз або надмірному підвищенні венозного тиску. Збільшений внутрішній та зовнішній тиск в анальному сфінктері також може бути пов’язаний із проявом симптомів геморою. Залежно від їхнього розташування виділяють два типи геморою: внутрішній і зовнішній.

Досить часто зустрічається так званий гострий геморой, що це? Даний стан характеризується порушенням кровообігу та подальшим утворенням тромбу (згустку крові) у венозних вузлах. Гострий геморой викликає різкий біль, набряклість, почервоніння в області ануса. Пацієнти також можуть відчувати свербіж та дискомфорт.

Основні симптоми гострого геморою включають:

• Різкий, інтенсивний біль у ділянці ануса, особливо під час сидіння, ходьби чи дефекації.
• Зовнішні гемороїдальні вузли стають набряклими, червоними або навіть синюшними та чутливими при торканні.
• Утворення тромбу всередині венозних вузлів призводить до збільшення їх розміру та стрімкого наростання симптомів.

Другим різновидом гемороїдальної хвороби є хронічний геморой. Хронічний процес перебігу геморою характеризується стадіями загострення та затишшя, коли циклічно ці стани замінюють один одного. Симптоматика хронічної форми характеризується менш інтенсивними болями, ніж при гострому процесі та фахівці виділяють наступні симптоми:

• Анальна кровотеча
• Біль та дискомфорт
• Випадання вузлів
• Анальний свербіж (виникає циклічно, посилюється у фазі загострення)
• Запалення та набряклість.

Зовнішні гемороїдальні вузли

Зовнішні гемороїдальні вузли – це форма геморою, при якій запалені венозні вузли знаходяться в області отвору зовнішнього ануса. Цей тип патології може протікати досить болісно і викликати дискомфорт при контакті з одягом. Симптоматика майже не виражена в періоди “затишшя” патології при хронічніому перебігу.

Зовнішній геморой при вагітності, хірургічне лікування

Вагітність є основним фактором ризику розвитку гемороїдальної хвороби внаслідок тиску на вени в ділянці тазового дна та змін у кровообігу. Зовнішній геморой може стати особливо проблематичним у цей період. Хоча в більшості випадків першочергова увага приділяється консервативному лікуванню, проте деяких ситуаціях може знадобитися оперативне лікування, навіть при вагітності.

Сучасна хірургія геморою передбачає лікування малоінвазивними методиками, які є відносно безпечним у період виношування дитини:

Лазерна та фотокоагуляція

Лазерна та фотокоагуляція геморою – це мінімально інвазивні хірургічні процедури для лікування гемороїдальної патології.

Фотокоагуляція використовує світлові промені для створення тепла, коагулюючи кровоносні судини, що сприяє зменшенню кровотечі та розміру вузлів.

Використання лазерного випромінювання при коагуляції спрямоване на припікання кровоносних судин, сприяючи цим загоєнню та зменшенню проявів хвороби.

Обидві процедури зазвичай проводяться в амбулаторних умовах та відрізняються швидким (порівняно з іншими методиками) відновленням пацієнта.

Кріодеструкція

Кріодеструкція – це метод лікування, при якому використовується холод для заморожування та руйнування гемороїдального вузла.

Внутрішній гемороїдальний вузол

Внутрішній гемороїдальний вузол є станом, при якому внутрішні вени в області прямої кишки запалюються, викликаючи неприємні симптоми. Відмінністю від зовнішнього типу геморою є розташування вузлів усередині прямої кишки, що робить його менш помітним зовні. Пацієнти можуть відчувати різні симптоми, включаючи появу крові при або після дефекації, свербіж, дискомфорт у задньому проході.

За наявності хворобливості під час випорожнення та виявлення крові на туалетному папері чи білизні можна припустити наявність внутрішнього геморою.

Лікування гемороїдальної хвороби може включати різні методи, які визначаються з урахуванням тяжкості симптомів, індивідуальних особливостей пацієнта та стадії захворювання. Нижче наведено огляд основних методів лікування геморою:

• Консервативні методи:
  • Зміна способу життя: регулярна фізична активність, запобігання тривалому сидінню або стоянню, підтримка здорової ваги.
  • Правильне харчування: багата на клітковину дієта, вживання достатньої кількості води.
• Медикаментозне лікування:
  • Протизапальні препарати: мазі, креми або свічки з протизапальними компонентами.
  • Знеболюючі засоби.
  • Препарати для покращення кровообігу: Зміцнення венозних стінок.
• Малоінвазивні методики:
  • Лазерна коагуляція.
  • Латексне лігування.
  • Кріодеструкція.
• Хірургічне лікування:
  • Гемороїдектомія за Мілліганом-Морганом, за Парксом (залежно від індивідуальних показань)
• Фізіотерапія.

Кожен випадок геморою є унікальним, тому важливо обговорити з сімейним лікарем або проктологом найкращий план лікування відповідно до індивідуальних потреб та характеристик пацієнта.

Для діагностики геморою проктолог насамперед  проводить пальцеве дослідження, яке дозволяє виявляти гемороїдальні вузли практично завжди. Іноді для уточнення діагнозу потрібне застосування додаткових діагностичних процедур, таких як аноскопія.

Під час огляду оцінюється стан анусу та епідермісу в періанальній ділянці, наявність рубців, деформацій, новоутворень, у тому числі папіломатозних. У ході діагностики також важливим є виявлення свищевих отворів, оцінка гемороїдального вузла (кількість вузлів, їх розміри, ступінь кровоточивості, больової реакції), а також можливість їх вправлення.

Внутрішній гемороїдальний вузол

Стадія I: вузол знаходиться у кишечнику і не помітний неозброєним поглядом.

Стадія II: при натисканні вузол випадає, але потім мимоволі вправляється.

Стадія III: при натисканні вузол випадає і потребує ручного вправлення.

Стадія IV: вузол, що випадає, неможливо вправити.

Зовнішній гемороїдальний вузол

Зовнішній геморой характеризується трьома стадіями: тромбоз без ознак запального процесу; тромбоз із запальною реакцією; виражене запалення вузлів із залученням підшкірної жирової клітковини в ділянці анального сфінктера.

Диференційна діагностика

Диференціація гемороїдальної хвороби є важливим етапом у визначенні джерела дискомфорту в області прямої кишки. Необхідно відрізняти гемороїдальні вузли від інших патологій, таких як тріщини заднього проходу, пухлини, запальні процеси та інфекції. Важливо враховувати різні симптоми та клінічні прояви, такі як кровотеча, свербіж, больові відчуття та наявність новоутворень.

При диференціальній діагностиці гемороїдальних вузлів лікар враховує характер симптомів, ступінь виразності вузлів, а також результати інструментальних досліджень, таких як аноскопія, ректоскопія та ректороманоскопія. Ці методи дозволяють виявити особливості структури та стану прямої кишки, що дозволяє провести точну диференціацію гемороїдальної хвороби від інших патологічних процесів прямої кишки.

Профілактика гемороїдальної хвороби відіграє важливу роль у підтримці здоров’я прямої кишки та запобіганні можливим ускладненням. Ефективні заходи профілактики спрямовані на зміцнення судинної стінки та зниження навантаження на область аноректальної зони. Ось кілька ключових аспектів профілактики гемороїдальних вузлів:

• Правильне харчування та регулярна фізична активність.
• Уникнення тривалого сидіння.
• Профілактика запорів.
• Регулярні медичні огляди.

Оцінити поширеність геморою є складним завданням, оскільки багато людей з цим захворюванням воліють не звертатися за медичною допомогою. Захворюваність на цей стан приблизно однакова для обох статей, при цьому пік захворюваності припадає на період від 45 до 65 років. Вища частота геморою спостерігається у європеоїдів та осіб з вищим соціально-економічним статусом.

Прогноз лікування дуже сприятливий, хоча в деяких пацієнтів можуть виникати рецидиви.

Відомості про хворобу зустрічаються у стародавніх медичних текстах, документах різних цивілізацій та трактатах про здоров’я.

• Стародавнє Єгипетське суспільство:
  • У папірусах стародавнього Єгипту, датованих приблизно 1700 роком до нашої ери, згадуються симптоми, схожі на прояви гемороїдальної хвороби. Тодішні лікарі описували методи лікування та поради щодо підтримки здоров’я аноректальної області.
• Греція та Рим:
  • Лікарі Стародавньої Греції та Риму, такі як Гіппократ та Гален, також займалися вивченням симптомів, пов’язаних з гемороїдальною хворобою. Вони пропонували різні методи лікування, включаючи застосування лікарських рослин та процедури для зняття симптомів.
• Середньовіччя:
  • У середньовіччі тема геморою продовжувала бути присутньою в медичних трактатах та рукописах. У цей час акцент робився як на лікуванні симптомів, а й у профілактиці цього захворювання.

Сьогодні геморой продовжує бути поширеним станом, і дослідження в галузі його лікування та профілактики продовжуються.