Таргетна терапія - сучасна методика лікування раку

Таргетна терапія спрямована на перешкоду поділу злоякісних клітин, збільшення розмірів пухлини та поширення онкологічного процесу. У статті ми розповімо про принципи цього одного з найперспективніших методів лікування різних видів онкозахворювань, його переваги та показання.

Таргетна терапія ґрунтується на введенні в організм пацієнта лікарських препаратів, що перешкоджають клітинному поділу, збільшенню розмірів злоякісного новоутворення, поширенню процесу по всьому організму. В даний час цей метод вважається найперспективнішим у терапії онкозахворювань.

Перші кроки у розвитку методики було зроблено кілька десятиліть тому. Тоді фахівці не володіли докладною інформацією про протипухлинні механізми, не до кінця розуміли принцип розпізнавання в пухлинних клітинах молекулярних порушень, на якому ґрунтується прицільна дія таргетних препаратів.

Термін “таргетний” походить від англійського “target” – мета і означає цілеспрямований вплив саме на злоякісні клітини. Таргетна терапія в онкології включає такі варіанти ураження мішеней:

• розпізнавання та вплив на певні компоненти клітини: рецептори, ферменти, генетичні структури;
• руйнування елементів, які забезпечують життєдіяльність злоякісних новоутворень (судин, відповідальних за кровопостачання пухлини та ін.);
• перешкода нормальному перебігу реакцій, що забезпечують взаємозв’язок між клітинами. Доведено, що до злоякісних клітин надходять сигнали, що запускають безперервний безконтрольний поділ, передача яких блокується таргетними препаратами.

Безумовно, таргетна терапія раку викликає меншу кількість ускладнень, ніж звичайна хіміотерапія. Однак слабко виражена побічна дія обумовлена ​​порушенням біохімії здорових клітин. Будучи медикаментозним варіантом протипухлинного лікування, таргетна терапія, маючи інший принцип дії, розглядається окремо від традиційного хіміотерапевтичного курсу. При сумісному використанні таргетні препарати помітно підвищують ефективність цитостатичних засобів.

Виділяють такі групи:

• інгібітори міжклітинної взаємодії – блокують ланцюг біохімічних реакцій, що забезпечують передачу міжклітинних сигналів. Пухлинні клітини реагують на сигнал, що запускає безконтрольний поділ, але дія певних препаратів перешкоджає його передачі, тим самим зупиняючи зростання та поширення освіти;
• імунопрепарати — активізують імунітет для розпізнавання та знищення злоякісних клітин. На їх застосуванні заснована імунотерапія раку;
• інгібітори формування кровоносних судин (ангіогенезу) – для життєздатності та поширення в інші органи пухлини необхідне надходження з кров’ю великої кількості поживних речовин та кисню. Для посиленого кровопостачання злоякісні клітини виробляють спеціальні сполуки, що стимулюють ангіогенез. Саме ці речовини руйнуються таргетними ліками;
• стимулятори апоптозу — злоякісні клітини відрізняються підвищеною стійкістю до апоптозу — природного самознищення клітин із патологічними змінами. Таргетні препарати цієї групи дозволяють порушити систему захисту та зруйнувати освіту;
• препарати, що ушкоджують білкові молекули, важливі для життєздатності пухлинної клітини.

Застосування таких препаратів забезпечує:

• перетворення активної стадії пухлинного процесу на хронічну форму;
• зменшення доз хіміопрепаратів та опромінення з підвищенням ефективності хіміо- та радіотерапії;
• можливість проведення медикаментозного лікування у разі наявності протипоказань до хіміотерапії, похилого віку або тяжкого загального стану пацієнта;
• профілактику розвитку рецидивів та метастазування.

У порівнянні з препаратами, що використовуються при звичайній хіміотерапії, таргетні мають ряд переваг:

• висока ефективність — надають дію у випадках онкопатології, що не реагує на хіміотерапевтичне лікування;
• слабка побічні ефекти — таргетні препарати прицільно атакують пухлинні клітини, не руйнуючи здорові;
• при поєднанні з хіміопрепаратами підвищують їх ефективність;
• поліпшують прогноз, збільшують виживання навіть за запущених форм онкології.

Таргетні препарати застосовуються окремо або у комплексі з хіміопрепаратами. Використовуються такі засоби:

• інгібітори ангіогенезу (авастин, бевацизумаб, рамуцірумаб);
• блокатори синтезу мутантних білків, що стимулюють швидкий клітинний поділ і ріст – ALK (алектиніб, бригатиніб, кризотиніб), EGFR (гефітиніб, афатиніб), BRAF (дабрафеніб, траметініб).

Онкопатології легень успішно лікуються за допомогою препарату іресу.

Використання для лікування онкозахворювань грудей тамоксифену, що належить до групи антиестрогенних засобів, стало початком ери таргетної терапії. У клітинах цього органу містяться рецептори, що з’єднуються з естрогенами, що знаходяться в крові. Через війну утворюється комплекс, який запускає процеси клітинного поділу і зростання, відповідальний підтримку життєздатності.

За своєю структурою антиестрогени, до яких крім тамоксифену належать тореміфен і фульвестрант, схожі з природними гормонами, проте сприяють не життєздатності, а руйнуванню пухлинної клітини. З’єднуючись з рецепторами, препарат проникає у клітину та викликає її загибель.

До таргетних засобів гормональної природи також відносяться інгібітори ароматази – ферменту, що синтезується в яєчниках, який бере участь у продукції естрогену. Зниження рівня активної ароматази сприяє зменшенню кількості гормональної сполуки, необхідної злоякісним клітинам.

Відносно нещодавно в клітинах онкоутворень грудей було виявлено ген, HER 2, що активує поверхневі рецептори та стимулює безконтрольний поділ. Крім того, пухлина стає стійкою до дії протипухлинних лікарських засобів. HER 2 блокується препаратом герцептин, внаслідок чого пухлина втрачає лікарську резистентність.

У клітинах меланоми відбувається синтез зміненого білка BRAF, що викликає прискорене ділення. Для пригнічення дії білка застосовують препарати вемурафеніб, добрафеніб.

До гена BRAF приєднується мутантний ген MEK. Таким пацієнтам призначаються траметиніб, кобіметініб.

При ураженні меланомою ділянок, які постійно піддаються дії прямих сонячних променів, виявляється мутація в гені C-KIT. Таким пацієнтам призначається курс нілотинібу та іматинібу.

Якщо у пацієнта виявлено злоякісне утворення у товстій або прямій кишці, використовуються препарати наступних груп:

• інгібітори фактора росту судинного ендотелію — пептиду, що синтезується злоякісними клітинами та посилює ангіогенез (бевацизумаб, рамуцирумаб);
• інгібітори кінази – ферменту-стимулятора росту клітин (регорафеніб);
• інгібітори поверхневих рецепторів фактора росту (цетуксимаб, панітумумаб).

Застосовуються препарати наступних груп:

• блокатори ангіогенезу (бевацизумаб);
• блокатори тирозинкінази (аксітініб, ленватиніб, сорафеніб, кабозантиніб).

Найчастіше у клітинах злоякісних новоутворень шлунка виявляється високий рівень білків HER2/neu чи HER2, стимулюючих розподіл. При цьому призначається курс герцептину або рамуцірумаба (цирамза).