Рак яєчників. Про захворювання

Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

Рак яєчника являє собою злоякісне новоутворення, яке розвивається з епітеліальної тканини органу. За частотою народження займає сьому позицію серед усіх онкозахворювань, і третю серед онкологічних процесів у жіночих репродуктивних органах, поступаючись раку тіла і шийки матки. Патологія розвивається у жінок усіх вікових груп, але переважно у пацієнток у менопаузу і незадовго до її наступу. За рівнем смертності рак яєчників залишається безумовним лідером: відсоток летального результату від цього захворювання вищий, ніж у сумі від онкології тіла та шийки матки.

На сьогоднішній день не існує єдиної думки щодо щодо причин злоякісного переродження епітелію яєчників.

Фахівці виділяють три гіпотези:

• тривала гіперестрогенія, внаслідок якої значно зростає ризик початку онкологічного процесу у тканинах залоз, чутливих до рівня естрогенів;
• неперервна овуляція, якій сприяють ранній початок менструацій, пізніше настання клімаксу, недостатньо тривала лактація. Стабільні овуляції стимулюють зміну епітеліального шару, підвищуючи ризик пошкодження ДНК;
• генетична схильність.

Імовірність розвитку раку яєчників зростає за таких порушень:

• дисфункція яєчників;
• гіперплазія ендометрію;
• кісти яєчників;
• хронічний перебіг аднекситу.

Онкопатології яєчників рідко розвиваються при тривалому застосуванні оральних протизаплідних засобів, гістеректомії. [1]

Гістологічний тип (гістотип) пухлини – це гістологічна структура пухлинної тканини, що враховує особливості розміру, форми і будови клітин, що входять до її складу.

Рак одного й того ж органу може мати кілька гістотипів, і саме від них залежать особливості перебігу захворювання, темпи розвитку злоякісного процесу, реакція на ті чи інші види лікування. Тож вибору адекватної схеми терапії необхідно точно визначити гістотип новоутворення.

Для визначення гістологічного типу проводять лабораторне патогістологічне дослідження зразків пухлинної тканини, отриманих в результаті біопсії або під час операції.

Вирізняють такі гістотипи раку яєчників: [2]

• Аденокарцинома (залізистий рак яєчників) – найбільш поширений гістотип, що характеризується розвитком канцероматозу протягом нетривалого часу, раннім поширенням метастазів. Пухлинний вузол найчастіше розташовується на широкій ніжці, багатокамерний, з осередками некрозу всередині. На запущених стадіях новоутворення проростає крізь капсулу яєчника та проникає у прилеглі тканини та органи. Зазвичай виявляється під час проведення УЗД. Чутлива до протипухлинної терапії. [3]
• Цистаденокарцинома — діагностується у 15% пацієнток із онкопатологіями яєчників. Особливості будови нагадують муцинозне доброякісне новоутворення яєчників. Протікає спокійно, основний метод лікування – хірургічний.
• Аденофіброкарцинома – з усіх онкоутворень яєчників діагностується найрідше, включає злоякісні епітеліальні клітини, осередки фіброзу та некрозу. Протікає агресивно, відрізняється швидким розвитком канцероматозу. Пухлинний вузол м’якої консистенції, багатокамерний, в камерах виявляються скупчення гелеподібного вмісту. Основні методи лікування – оперативне втручання, хіміо-, променева терапія, таргетна терапія. [4]
• Папілярна карцинома — цього гістотипу припадає приблизно 18-20% всіх типів онкозахворювань яєчників. У багатьох випадках джерелом розвитку є папілярна цистаденома на пізніх стадіях. Захворювання протікає агресивно, відзначається ранній розвиток канцероматозу та метастазування. Більш ніж у двох третин пацієнток уражені обидва яєчники. Новоутворення багатокамерне, причому в камерах накопичується рідина. Найбільш ефективними методами лікування є хіміо- та променева терапії, тоді як оперативне видалення новоутворення показане лише на початкових стадіях.
• Муцинозний рак яєчника — діагностується рідко, зазвичай розвивається у жінок старших за п’ятдесятирічний вік. Новоутворення великих розмірів, що досягають кількох десятків сантиметрів. Порівняно з аденокарциномою, захворювання протікає менш агресивно, проте слабше реагує на протипухлинну терапію.
• Ендометріоїдна карцинома — схожа на карциному ендометрію, при цьому кожна десята пацієнтка з цим діагнозом раніше діагностувала ендометріоз. Найчастіше округлої форми, на ніжці, кістозної будови, порожнину кіст заповнена рідким геморагічним вмістом. Зазвичай розвивається після 40 років. Характеризується повільним зростанням, спокійною течією, низькою агресивністю. Головний метод лікування – хірургічний, прогноз досить сприятливий. Оскільки новоутворення відрізняється високим ступенем диференціювання, спостерігається слабка чутливість до хіміотерапії та опромінення.
• Світлоклітинна карцинома (мезонефроїдний рак яєчників) – зустрічається рідше за інші типи, становлячи не більше 4-5% від загального числа випадків онкопатологій яєчників. У пухлинних зразках виявляються світлозабарвлені клітини, гвоздевидної форми, багаті на глікоген. Як правило, діагностується у пацієнток старше 50-55 років, при цьому зазвичай уражений один яєчник.
• Метастатичні пухлини – розвиток у яєчниках метастатичних вогнищ при проникненні злоякісних клітин з інших органів, найчастіше розташованих у малому тазі. У більшості пацієнток первинне новоутворення локалізоване у тілі матки, молочних залозах чи кишечнику.
• Змішані пухлини – включають елементи кількох гістологічних типів, терапія підбирається з урахуванням чутливості до переважного гістотипу. [5]

Особливості розвитку визначають поділ захворювання на такі типи:

• первинний — у більшої кількості пацієнток уражені обидва яєчники, утворення ущільненої консистенції, вузлуваті, невеликого розміру, частіше виявляються у жінок молодшого за тридцятирічний вік;
• вторинний – утворюється в результаті малігнізації папілярних кістом, що мають доброякісну природу. Ці новоутворення бувають різного розміру, заповнені водянистим (серозні) або слизовим (псевдомуцинозним) вмістом. На цей тип припадає приблизно 80% діагностованих випадків захворювання;
• метастатичний – виникає при поширенні метастазів при раку грудей, матки, органів шлунково-кишкового тракту. Виявляється в обох яєчниках, високоагресивний, відрізняється стрімким зростанням.

Виділяють чотири стадії розвитку патології: [6]

• Рак яєчника 1 стадія — в патологічний процес залучені лише яєчники:
  – 1А – злоякісний процес зачіпає лише один яєчник, не спостерігається пошкодження капсули, новоутворення не розростається на поверхні залози. При дослідженні асцитичної рідини та змивів із черевної порожнини не виявляються клітини зі злоякісними змінами.
  – 1В – страждають обидва яєчники, не спостерігається пошкодження капсул, не виявляються розростання новоутворення на поверхні, в асцитичній рідині та змивах не виявляються пухлинні клітини.
  – 1С – злоякісний процес одно-або двосторонній, може визначатися пошкодження капсули, розростання утворення на поверхні залоз, виявлення змінених клітин в асцитичній рідині та змивних водах.
• Рак яєчників 2 стадія — торкнуться одного або обох яєчників, освіта пошкоджує органи малого тазу:
  – 2А – пухлинне утворення поширюється за межі залоз, метастази визначаються в матці та трубах.
  – 2В – в онкопроцес залучаються сусідні органи малого таза.
  – 2С – новоутворення визначаються в тазових структурах, клітини з ознаками злоякісності виявляються в асцитичній рідині та змивах.
• Рак яєчників 3 стадія — одно- або двостороння поразка, виявляються метастази всередині очеревини та у віддалених лімфатичних вузлах:
  – 3А – внутрішньоочеревинні метастази визначаються за допомогою гістологічного аналізу.
  – 3В – внутрішньоочеревинні метастази діаметром до двох сантиметрів визначаються макроскопічно.
  – 3С – у черевній порожнині та віддалених лімфатичних вузлах макроскопічно визначаються метастази діаметром більше двох сантиметрів.
• Рак яєчників 4 стадія — метастази присутні у віддалених внутрішніх органах.

На початковому етапі хвороби ознаки раку яєчників не виявляються або подібні до симптомів доброякісних новоутворень. При досягненні пухлиною значного розміру жінка відчуває біль, запори і діарею, що чергуються, метеоризм, нудоту, утруднення при сечовипусканні, відчуття дискомфорту внизу живота. У пацієнтки погіршується апетит, втрачається вага, з’являється слабкість, підвищена втома, субфебрильна температура. [1]

При ушкодженні капсули чи перекруті ніжки новоутворення з’являються симптоми «гострого живота» – інтенсивні болі, нудота з блювотиною, тахікардія. У випадках ураження черевної порожнини відзначається асцит при раку яєчників. Здавлювання тазових вен призводить до тромбозу та набряків нижніх кінцівок. Для прогресуючого захворювання характерні поява диспептичних явищ, болю в поперековому відділі, збільшення живота, розвиток анемії. На пізніх стадіях метастазами уражаються легені, печінка, кістки.

При раку яєчників метастатичні осередки виявляються у двох третин пацієнток. Поширення метастазів у 75-80% випадків відбувається лімфогенним способом (проникнення злоякісних клітин у лімфатичні судини та розповсюдження за ними), у решти хворих спостерігається гематогенне (по кровоносних судинах) метастазування. [7]

Насамперед метастази виявляються в регіонарних лімфатичних вузлах. За лімфатичною системою ракові клітини розносяться в тазові та парааортальні лімфовузли, рідше діагностуються в пахвинних та надключичних. Метастатичні вогнища розвиваються у петлях кишечника, сальнику, очеревині. З віддалених органів метастази вражають печінку, кістки, селезінку, головний мозок. На пізніх стадіях вторинні пухлинні осередки розвиваються у сечовому міхурі, ректовагінальній перегородці.

Як правило, множинні регіонарні та віддалені метастази виявляються на пізніх (3-4) стадіях захворювання. У такому разі застосовується паліативна хіміотерапія або опромінення, спрямовані на ослаблення хворобливих симптомів, покращення стану та продовження життя пацієнтки. [8]

Складнощі у діагностуванні патології пояснюються тим, що немає характерних клінічних симптомів, за якими розрізняються злоякісні та доброякісні новоутворення. Під час огляду гінеколога онкологія яєчників підозрюється при виявленні:

• щільного бугристого утворення;
• двосторонньої поразки яєчників;
• швидке збільшення розмірів;
• асциту.

При виникненні підозр пацієнтці проводиться трансвагінальне ультразвукове дослідження, магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія органів малого тазу та черевної порожнини з контрастом. При підтвердженні попереднього діагнозу зразок тканини яєчників для гістологічного аналізу виходить під час діагностичної лапароскопії. Також проводиться дослідження проб асцитної рідини або змивів із черевної порожнини. [9]

При розвитку онкопроцесу в сироватці крові виявляються онкомаркери яєчників. Для діагностування виявляються онкомаркер СА-125, СА-19.9 та ряд інших. [4]

Для визначення віддалених метастазів проводиться рентгенографічне дослідження легень та шлунка, мамографія, УЗД щитовидки органів черевної порожнини, ректороманоскопія.

Терапія включає хірургічне лікування, хіміо- та радіотерапію.

На початковій стадії рекомендується видалення матки, аднексектомія та резекція великого сальника. Показано двосторонню аднексектомію, оскільки злоякісний процес швидко захоплює обидва яєчники.

Для зменшення значного розміру та поширеності патології призначається неоад’ювантний хіміотерапевтичний курс. Після операції хіміотерапія спрямована на знищення пухлинних клітин, що залишилися. та перешкоди рецидиву. При лікуванні запущених форм або неоперабельності пухлини хіміотерапія є самостійним методом.

Самостійна променева терапія виявляє слабку ефективність щодо пухлин яєчників, тому опромінення застосовується у комплексі з хіміотерапією.

Після проведення комплексної терапії пацієнтки повинні дотримуватись наступної схеми спостереження у онколога-гінеколога:

• проведення гінекологічного огляду та УЗД органів малого тазу та черевної порожнини раз на три місяці протягом перших двох років, раз на чотири місяці протягом третього року та раз на півроку надалі;
• здача аналізу крові для визначення онкомаркерів;
• у разі зростання вмісту СА-125, виникнення хворобливих симптомів або підозрілих ознак при огляді або ультразвуковому дослідженні показано КТ черевної порожнини та малого тазу, рентгенографія та КТ грудної клітки.

Успішність терапії залежить від своєчасної діагностики. У багатьох випадках онкопатологія цього виду визначається не раніше третьої стадії, коли новоутворення досягає великого розміру, розвивається метастазування та поширення злоякісного процесу. При проведенні адекватного лікування на початковій стадії, коли вражений лише один яєчник, п’ятирічна виживання становить близько 90%, а на другій стадії — 70-80%. Цей показник у разі третьої стадії – 10-12% та четвертої стадії – не більше 5%. Окрім стадії захворювання, велике значення має гістотип пухлини.

Летальний результат настає в результаті метастазів у легені, головний мозок та печінку, асциту, кишкової непрохідності, кахексії.

Профілактика цього виду онкозахворювання насамперед полягає у запобіганні ризику виникнення злоякісного процесу.

З метою профілактики рекомендується:

• регулярне (не рідше 1 разу на рік) відвідування гінеколога;
• застосування гормональних контрацептивних засобів протягом мінімум п’яти років до тридцятирічного віку;
• уникати зайвої ваги;
• з акуратністю приймати лікарські препарати, спрямовані на прискорення дозрівання яйцеклітин;
• правильно харчуватися (раціон повинен містити мінімум жирів, достатню кількість омега-3 жирних кислот, слід щодня вживати свіжі овочі та фрукти, цільнозерновий хліб, нежирні молочні продукти).

1. Pentti K. Heinonen / Настанова 01088. Злоякісні новоутворення в гінекології // Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications, Ltd. – 2018-09-07 https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3804
2. Тюляндин С.А., Коломиец Л.А., Морхов К.Ю., Нечушкина В.М., Покатаев И.А., Тюляндина А.С., Урманчеева А.Ф., Хохлова С.В. / Практические рекомендации по лекарственному лечению рака яичников, первичного рака брюшины и рака маточных труб // DOI:10.18 027 / 2224–5057–2018–8–3s2–145–155
3. J.A. Ledermann, F.A. Raja, C. Fotopoulou, A. Gonzalez-Martin, N. Colombo, C. Sessa / Newly diagnosed and relapsed epithelial ovarian carcinoma: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up // Ann Oncol 2013; 24 (Suppl 6): vi24-vi32 https://doi.org/10.1093/annonc/mdt333
4. N. Colombo, C. Sessa, A du Bois, J Ledermann, W G McCluggage, I McNeish, P. Morice, S Pignata, I Ray-Coquard, I Vergote / ESMO–ESGO consensus conference recommendations on ovarian cancer: pathology and molecular biology, early and advanced stages, borderline tumours and recurrent disease // Annals of Oncology.- Volume 30, Issue 5.- May 2019.- pp. 672-705 https://doi.org/10.1093/annonc/mdz062
5. I. Ray-Couquard, P. Morice, J. Prat, D. Lorusso, A. Oaknin, P. Pautier & N. Colombo / Non-Epithelial Ovarian cancer: ESMO Clinical Practice Guidelines // Ann Oncol (2018) 29 (Suppl 4): iv1-iv18 https://doi.org/10.1093/annonc/mdy001
6. https://www.healthline.com/health/cancer/ovarian-cancer-early-signs#stages
7. Ernst Lengyel / Ovarian Cancer Development and Metastasis // The American Journal of Pathology.- Volume 177, Issue 3.- September 2010.- pp. 1053-1064. doi: 10.2353/ajpath.2010.100105.
8. Rita Janes / Настанова 00339. Паліативна терапія // Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications, Ltd. – 2017-06-14 https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3218
9. Prof Gordon C Jayson PhD, Elise C Kohn MD, Prof Henry C Kitchener MD, Prof Jonathan A Ledermann MD / Ovarian cancer // The Lancet.- Volume 384, Issue 9951.- 11-17 October 2014.- pp. 1376-1388. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(13)62146-7