Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!
Рак жовчного міхура є злоякісним новоутворенням, що розвивається з епітеліальної тканини органа. У двох третинах випадків первинна пухлина є аденокарциномою, близько 20% представлені папілярним та плоскоклітинним раком. Як правило, зростання пухлини спочатку проявляється в районі шийки міхура або його дна, згодом поширюючись на протоку міхура, печінку, дванадцятипалу кишку, шлунок. Рак жовчного міхура метастази виявляються в регіонарних лімфовузлах, печінці, сальнику, очеревині, плеврі, яєчниках.
Онкологічні захворювання жовчного міхура зустрічаються набагато рідше, ніж хронічні запалення, їх частку припадає від 2% до 8% всіх видів онкології. Серед онкопатологій органів травної системи рак жовчного міхура стоїть на п’ятій позиції. Найчастіше діагностується рак жовчного міхура у жінок старше п’ятдесятирічного віку. Щорічне збільшення частоти захворюваності на рак жовчного не перевищує 1-2%, хоча фахівці не можуть вказати точні цифри, оскільки на даний момент відсутня докладна статистика щодо онкологічних захворювань жовчного міхура та проток.
РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА: ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ
Незважаючи на багаторічні дослідження, досі не існує єдиної думки щодо причин розвитку захворювання. У більшості випадків розвитку раку передують хронічна форма холециститу або жовчнокам’яна хвороба, що протікають протягом багатьох років. Припускають, деякі сполуки, що входять до складу жовчі, є канцерогенами. Крім того, хронічне запалення в комплексі з регулярним травмуванням слизової оболонки міхура камінням, що накопичується в ньому, сприяє посиленню клітинного поділу.
Деякі фахівці стверджують, що виникнення раку жовчного міхура провокують такі фактори, як запалення внутрішньопечінкових жовчних проток, застій жовчі та порушення функцій підшлункової залози. До інших найбільш ймовірних причин розвитку захворювання належать:
- поліпи жовчного міхура;
- кісти жовчного;
- інфікування Helicobacter;
- сальмонельоз;
- незбалансоване харчування (переважання в раціоні жирних та смажених страв, солодощів, нестача рослинної клітковини);
- надлишкова маса тіла;
- куріння, часте вживання алкогольних напоїв;
- робота на шкідливому виробництві (металургійна промисловість, підприємства, пов’язані з використанням бензидину та β-нафтиламіну).
ГІСТОЛОГІЧНІ ТИПИ РАКУ ЖОВЧНОГО МІХУРА
Як уже говорилося, рак жовчного міхура МКБ С23 більш ніж у 80% випадків є аденокарциномою, яка розвивається із залозистих епітеліальних клітин слизової оболонки. Більшість аденокарцином представлена папілярною формою, що рідко проникає в печінку і не особливо агресивною. У поодиноких пацієнтів виявляється муцинозна аденокарцинома. Також у жовчному міхурі можуть розвинутися плоско-і дрібноклітинний рак.
У поодиноких випадках виявляються онкоутворення неепітеліального походження – саркоми, карциноїди та лімфоми.
РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА: КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА СТАДІЯМИ
Для поділу на стадіях використовується міжнародна система TNM:
- рак жовчного міхура 0 стадія (Tis N0 M0) – злоякісний процес не виходить за межі слизової оболонки, хворобливі симптоми не виявляються, діагностика ускладнена;
- рак жовчного міхура 1 стадії (T1 N0 M0) – новоутворення не торкається м’язового шару стінки жовчного, не поширюється на прилеглі органи;
- рак жовчного міхура 2 стадія (T2 N0 M0) – освіта поширилося на м’язовий шар стінки міхура, але не проросло на довколишні тканини та органи;
- рак жовчного міхура 3 стадія (стадія 3а – T3 N0 M0, стадія 3b – T1-3 N1 M0) – пухлинний ріст поширюється за межі жовчного, злоякісні клітини виявляються в сусідніх лімфовузлах;
- 4 стадія раку жовчного міхура (стадія 4а – T4 N0-1 M0, стадія 4b – Tлюбна Nбудь-якої M1) – порушені печінкові судини, в злоякісний процес можуть бути залучені кілька сусідніх органів, виявляються метастази у віддалених лімфатичних вузлах і внутрішніх органах.
Рак жовчного міхура класифікація за стадіями заснована на наступних поняттях:
- Т0 – первинну пухлину неможливо визначити.
- Tis – преінвазивна форма раку.
- Т1 – новоутворення зачіпає м’язовий шар.
- Т2 – пухлина поширилася на сполучну тканину до серозного шару (при цьому не торкаючись його), печінка не залучена до злоякісного процесу.
- Т3 – новоутворення поширюється на вісцеральну частину очеревини та/або спостерігається інвазія в печінку (на глибину до 2 сантиметрів) та/або прилеглі внутрішні органи (підшлункова залоза, шлунок, дванадцятипала та ободова кишки, позапечінкові жовчні протоки).
- Т4 – інвазія декількох внутрішніх органів, печінкову артерію або ворітну вену печінки.
- N0 – відсутність метастазів у регіонарних лімфовузлах.
- N1 — виявлення метастазів у лімфовузлах, розташованих уздовж міхурової та загальної жовчної проток, ворітної вени та печінкової артерії.
- N2 – метастазування в парааортальні, черевні та мезентеріальні лімфовузли.
- М0 – віддалене метастазування відсутнє.
- М1 – віддалені метастази виявляються.
РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА: СИМПТОМИ
Скільки розвивається рак жовчного міхура і якими симптомами він супроводжується? Як і багато інших видів онкозахворювань, рак жовчного міхура на початковому етапі протікає без виражених хворобливих симптомів, спричиняючи людині хіба що легкий дискомфорт. У більшості випадків початкова стадія патології виявляється випадково, наприклад, при видаленні жовчного при жовчнокам’яній хворобі. Таким чином безсимптомне перебіг ускладнює своєчасну діагностику.
Як проявляється рак жовчного міхура? Поступове збільшення розмірів пухлини викликає ряд хворобливих відчуттів: втрату апетиту, слабкість і швидку стомлюваність, зниження ваги, відчуття тяжкості та болю в районі правого підребер’я і епігастральної області, субфебрильну температуру. Згодом шкіра та склери очей пацієнта набувають жовтого відтінку, його мучить нудота з нападами блювоти (обумовлені порушенням жовчного відтоку), з’являється свербіж шкіри, сеча темніє, а калові маси, навпаки, стають світлими.
У деяких випадках новоутворення перекриває жовчні протоки, що стає причиною розвитку емпієми жовчного, запалення жовчних проток (холангіту), вторинної форми цирозу біліарного печінки. Після того, як злоякісний процес поширився за межі жовчного міхура і торкнувся печінки, стають все більш вираженими симптоми печінкової недостатності: апатія, знижений тонус та фізична активність, уповільнені психічні реакції.
На термінальній стадії у пацієнтів проявляється асцит, канцероматоз очеревини, кахексія. Вкрай рідко цей вид онкопатології протікає стрімко, причому за нетривалий час у пацієнта з’являються ознаки тяжкої форми інтоксикації, розвивається сепсис.
РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА: МЕТАСТАЗИ
При цьому виді онкопатології метастази в першу чергу поширюються в регіонарні лімфовузли та сусідні з жовчними тканинами. У разі подальшого прогресування захворювання злоякісні клітини по лімфатичних судинах розносяться у віддалені органи. Метастатичні вогнища виявляються в печінці, тонкому (дванадцятипалу кишку) та товстому (сигмоподібну кишку) кишківнику, підшлунковій залозі, парієтальній очеревині.
РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА: ДІАГНОСТИКА
Ефективне лікування раку жовчного міхура можливе лише за умови діагностики та початку комплексного лікування на ранніх стадіях. Внаслідок безсимптомного перебігу початку хвороби найчастіше вдається лише випадково виявити патологію вчасно. Більш ніж у двох третин пацієнтів рак жовчного діагностується рано на третій, вже неоперабельної, стадії.
Як визначити рак жовчного міхура? При відвідуванні гастроентеролога проводиться поверхневий огляд, за допомогою пальпації живота визначається збільшення печінки (гепатомегалія), жовчного та селезінки (спленомегалія), у деяких випадках – скупчення рідини в черевній порожнині. У разі підозр пацієнт направляється на необхідні і аналізи.
При біохімічному аналізі крові виявляється підвищення вмісту білірубіну, лужної фосфатази, трансаміназ. Крім того, важливою діагностичною ознакою є наявність у крові онкомаркера раку жовчного — ракового антигену СА 19-9.
За допомогою ультразвукового дослідження печінки та жовчного міхура визначається розмір органів та стан їх стінок, наявність у просвіті міхура новоутворення, метастазів у печінці. Для більш точного діагнозу проводиться біопсія жовчного та печінки з подальшим гістологічним дослідженням отриманого матеріалу. Для оцінки стану також показано УЗД черевних органів.
До діагностичних методів також належать:
- комп’ютерна та магнітно-резонансна томографії;
- холецистографія;
- чреспеченочная холангіографія;
- діагностична лапароскопія (для визначення ступеня операбельності пухлини).
РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА: ПРОГНОЗ
В цілому прогноз при даному виді онкозахворювань досить несприятливий, що пояснюється, насамперед, пізньою діагностикою та початком лікування. Ситуація погіршується у разі неоперабельності освіти, віддаленого метастазування.
П’ятирічна виживання при виявленні злоякісного процесу в жовчному на різних стадіях становить:
- 0 стадія – 75-80%.
- 1 стадія – 45-50%.
- 2 стадія – 27-29%.
- 3 стадія – 8-9%.
- 4 стадія – близько 3%.
ЛІКАРІ, ЯКІ ЛІКУЮТЬ РАК ЖОВЧНОГО МІХУРА
Прохожу лечение в клинике и хочу поделиться своими впечатлениями. Первое что бросается в глаза, это атмосфера, самое странное, что в клинике не чувствуеш себя больным, а приходишь сюда будто в оздоровительный санаторий с 5 разовым питанием. Второе это конечно же мелицинский персонал, медсестры и санитарочки которые делают это место еще более уютным, чистым и комфртным для пациентов. Ну и третее конечно же врачи, профессионалы своего дела, люди которые внушают веру в выздоровление и желание бороться и побеждать. Спасибо вам за все!
Відгуки не редагуються, але проходять перевірку модератором для захисту від недобросовісної реклами.
Дякуємо за розуміння!