Лікування проктиту

Вартість послуг у клініці «Добрий прогноз»

*акція поширюється на прийом Лисецької С.В. та Лісічкіна Д.Е. актуальність акційної пропозиції  уточнюйте під час запису

Проктит (1) – запальне захворювання прямої кишки, спричинене патогенними мікроорганізмами, паразитами, травмами, переохолодженням. Може протікати у гострій чи хронічній формі.

При гострій формі захворювання поширюється на верхній шар слизової оболонки та розвивається дуже швидко. Проктит у хронічній формі протікає спокійно, періоди загострення змінюються ремісією. Поза періодом загострення, дискомфорту або особливо болючих відчуттів пацієнти не відчувають, тому до лікаря звертаються в окремих випадках. Загострення трапляються після прийому гострої їжі, при переохолодженні – пацієнти відчувають печіння та свербіння, з’являється виділення слизу із заднього проходу.

Дуже часто хронічний проктит (2) розвивається на тлі інших хронічних патологій або аутоімунних захворювань.

Залежно від пошкодження слизової оболонки виділяються такі види гострого проктиту прямої кишки:

• Катаральний проктит (3) поділяється на:
  • – гнійний, при якому слизова оболонка покривається гнійним нальотом;
  • – геморагічний проктит (7), для якого характерна поява точкових крововиливів у слизовій оболонці прямої кишки.
• Поліпозний проктит, при якому утворюються поліпоподібні утворення та спостерігається посилення продукції слизу.
• Ерозивний проктит (5), за якого відбувається утворення ерозій на слизовій оболонці прямої кишки. Виразковий проктит (4) характеризується появою численних виразок на стінках прямої кишки, у калових масах присутня кров. Така форма часто розвивається на тлі постійних запорів та застою венозної крові у стінках прямої кишки.
• Променевий проктит (6) виникає після проведення променевої терапії при лікуванні злоякісних новоутворень.

Хронічний проктит призводить до змін структури тканин слизової оболонки прямої кишки.

Форми хронічного проктиту:

• Атрофічна, для якої характерне витончення слизової оболонки прямої кишки
• Гіпертрофічна, при якій складки слизової оболонки потовщуються і набувають пухкого вигляду.

Захворювання не з’являється раптово, зазвичай передує тривалий негативний вплив, пов’язаний із загальним станом організму – неправильне харчування, шкідливі звички, недотримання правил гігієни, тривалий прийом антибіотиків, інші негативні фактори.
Основна причина проктиту (8) – інфекції різної етіології, що викликають запалення слизової оболонки, кишковими та паразитарними інфекціями.

Перші симптоми проктиту (10) проявляються дискомфортом і болями у прямій кишці.

Інші симптоми:

• свербіння, печіння у прямій кишці;
• відчуття стороннього тіла в анальному проході;
• часті позиви до дефекації;
• поява в калі крові у вигляді крапель або згустків;
• виділення слизу чи гною при дефекації.

Загальні ознаки інтоксикації:

• погіршення загального стану;
• дратівливість;
• пригніченість;
• підвищення температури;
• головний біль;
• безсоння.

Постановка діагнозу базується на скаргах пацієнта, вивченні історії хвороби, результатах ендоскопічного обстеження та аналізів.

Для діагностики проктиту (11) лікар-проктолог проводить пальцеве ректальне дослідження прямої кишки.

Ректоскопія – метод візуального дослідження прямої кишки, що дозволяє точно діагностувати проктит, так як симптоми проктиту можуть бути подібними з іншими захворюваннями прямої кишки.

Цитологічне дослідження (біопсія) кишечної стінки дозволяють визначити характер і ступінь запальних змін.

Аналіз калу проводиться для визначення стану кишкової флори.

Хірургічне втручання. Здійснюється досить рідко, у випадках, коли у пацієнта діагностовано звуження кишок через формування рубців.

Лікарська терапія. У лікуванні гострого проктиту (5) прямої кишки застосовуються препарати – антибіотики, що вбивають інфекцію, яка спричинила захворювання. Антибактеріальна терапія підбирається з урахуванням чутливості патогенної мікрофлори до антибіотиків за результатами цитологічного дослідження та посіву кишкового вмісту. Вибір лікарських препаратів, дозування та тривалість лікування визначаються лікарем.

Гігієна. Призначаються мікроклізми з відваром ромашки та календули або розчином коларголу. Коли гостре запалення проходить, можна призначити масляні мікроклізми, сидячі ванни з марганцовкою (0,01% розчин).

Дієта. Спеціальна дієта при проктиті повністю виключає з раціону пацієнта гостру, жирну, солону, пряну їжу, солодощі, соки, алкоголь. Рекомендується обмежити вживання продуктів, багатих на клітковину: овочі, фрукти, крупи. Основне меню повинне містити молочнокислі продукти, супи на нежирній основі, молочні каші, відварене м’ясо та риба. Їжу рекомендується приймати невеликими порціями, 5-6 разів на день.

1. Збалансоване харчування: збільште споживання клітковини, яка допомагає нормалізувати роботу кишечника та запобігає запорам. Включіть у раціон овочі, фрукти, цільнозернові продукти та уникайте надмірного вживання гострої та жирної їжі.
2. Регулярна фізична активність сприяє покращенню кровообігу та нормальній роботі кишечника. Рекомендується щоденна ходьба, плавання чи йога.
3. Слідкуйте за особистою гігієною анальної області. Використовуйте м’який туалетний папір або вологі серветки та приймайте душ після дефекації.
4. Регулярні медичні огляди проктолога, особливо якщо у вас є хронічні захворювання кишечника.
5. Своєчасне лікування захворювань кишківника під наглядом фахівця.
6. Уникайте тривалого сидіння, яке може спричинити застій крові в ділянці малого тазу, що сприяє розвитку запальних процесів. Робіть перерви у роботі та виконуйте легкі вправи для розгону лімфатичної системи.
7. Важливо не тільки дотримуватися вищезгаданих рекомендацій, а й регулярно консультуватися з лікарем. Проктолог допоможе виявити ранні ознаки захворювання та призначити необхідне лікування.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете значно знизити ризик розвитку проктиту та підтримувати здоров’я кишечника.

1. Повне обстеження за один-два дні.
2. Визначення тактики лікування мультидисциплінарному консиліумі.
3. Якісне оперативне лікування у необхідному обсязі.
4. Можливість проходження променевої та хіміотерапії в комфортних умовах.
5. Доброзичливість та підтримка медичного персоналу.