Рак шлунку. Про захворювання

У нашій країні щорічно діагностується понад 35-37 тисяч випадків цього захворювання, і близько 30 тисяч випадків закінчуються смертю пацієнта. За статистикою, серед чоловічого населення за частотою народження рак шлунка поступається лише онкопатологіям легень, а у жінок слідує за онкозахворюваннями молочної залози, кишківника, легень і гінекології. У чоловіків рак цього виду зустрічається майже вдвічі частіше, ніж у жінок, спостерігається частіше у пацієнтів від 40 до 65-70 років. Карцинома шлунка відрізняється швидким метастазуванням в лімфовузли, травні органи (селезінка, печінка, підшлункова залоза) та легені.

Незважаючи на багаторічні дослідження цього питання, гастроентерологи досі не дійшли єдиної думки щодо механізмів та факторів, що сприяють розвитку у шлунку злоякісного процесу. Злоякісна пухлина шлунка не виникає за умови здорового стану органу. Виділяють такі причини, що викликають цю патологію:

• Інфікування Helicobacter pylori – цей патогенний мікроорганізм викликає розвиток запалення слизової оболонки шлунка, доведено, що під його впливом онкопатологія органу розвивається у 3-4 рази частіше.
• Дисплазія слизової (передраковий стан) – поліпи, хронічні форми гастриту та виразки.
• Перенесені оперативні втручання у шлунку.
• Незбалансований поживний раціон – нестача харчових волокон, деяких мікроелементів та вітамінів, переважання солоних страв, копченостей, вуглеводної їжі. Подібна їжа входить до поживного раціону японців, тому в Японії рак шлунка зустрічається набагато частіше, ніж в інших країнах.
• Вік старше 40-50 років.
• Спадкова схильність – злоякісні новоутворення шлунка частіше діагностуються у пацієнтів з ІІ групою крові, деякими спадковими захворюваннями, при виявленні гена RNF43 та наявності родичів, які страждають на цей вид онкопатології.
• Шкідливі звички — куріння (при вдиханні тютюнового диму частина канцерогенних сполук, що входять до його складу, негативно впливає на слизову оболонку шлунка), надмірне вживання спиртних напоїв (алкоголь викликає вогнищеві зміни шлункової слизової оболонки з подальшою малігнізацією).

Застосовується кілька різних класифікацій патології.

У 60-х роках минулого століття з’явилася класифікація Лаурена, з поділом онкозахворювання на три типи:

• дифузний – високоагресивний, швидко метастазує, відрізняється несприятливим прогнозом, частіше діагностується у жінок молодого віку;
• кишковий – за особливостями будови схожий на онкопатології кишківника;
• змішаний – поєднує ознаки двох перших типів.

У 2010 році ВООЗ розробив гістологічну класифікацію, згідно з якою виділяють онкозахворювання шлунка різного ступеня диференціювання наступних гістологічних типів:

• аденокарцинома – діагностується найчастіше, буває трьох ступенів диференціювання (високої, помірної та низької);
• папілярна аденокарцинома – складається з великої кількості виростів на епітелії слизової оболонки органу, зустрічається у багатьох хворих, чутлива до хіміотерапії, лікування таргетних препаратів;
• тубулярна аденокарцинома – діагностується рідше, ніж два перші гістотипи, до складу входять тубулярні утворення, локалізовані у фіброзному шарі. Характерна надлишкова продукція слизовими клітинами ферменту;
• муцинозна аденокарцинома – до складу злоякісної тканини входять слизові клітини, що містять надлишкову кількість позаклітинного муцину;
• перстневидноклітинний рак шлунка – зустрічається дуже рідко, агресивний, характеризується дифузним зростанням, слабо відповідає на протипухлинну терапію. У цитоплазмі злоякісних клітин міститься муцин;
• колоїдний (слизовий) рак шлунка – злоякісний процес зачіпає підслизовий та слизовий шари. Оскільки ракові клітини насичені слизом, велика кількість її відкладається у шлунковій стінці, яка з цієї причини помітно потовщена;
• солідний – високо агресивний, злоякісні клітини недиференційовані;
• фіброзний – складається з невеликих, кубічних сполучнотканинних клітин, які відрізняються атиповою будовою. На запущених стадіях спостерігається виразковий розпад новоутворення, що сприяє розвитку шлункової кровотечі;
• плоскоклітинний рак шлунка – зустрічається дуже рідко, новоутворення складається з метаплазованого залізистого епітелію;
• дрібноклітинний рак шлунка – теж зустрічається досить рідко, клітини, що входять до складу новоутворення, зовні нагадують лімфоцити. За морфологією та клінічними симптомами схожий з дрібноклітинним раком легені.

Існує класифікація Борманна за макроскопічними ознаками. Більше половини випадків припадають на описаний у ній інфільтративний рак шлунка.

Для визначення стадії злоякісного процесу використовують міжнародну класифікацію системи TNM.

Рак шлунка: стадії

• 0 стадія – уражений епітелій слизової оболонки, не спостерігається інвазії, хворобливі симптоми не виявляються.
• 1 стадія – виділяють підстадії 1А (новоутворення не поширюється за межі слизової оболонки, метастазування відсутня) і 1В (можливе ураження м’язового шару без метастазування, метастази можуть виявлятися в 1-2 регіонарних лімфовузлах).
• 2 стадія – 2А (ураження серозного шару без інвазії за межі шлункової стінки з відсутністю метастазування, або метастазами в декількох регіонарних лімфовузлах) і 2В (ураження очеревини, або залучення в злоякісний процес тільки шлункової стінки з ураженням регіонарних).
• 3 стадія – 3А (ураження стінки шлунка, очеревини, метастазування в регіонарні лімфовузли), 3В (ураження очеревини та травних органів з відсутністю метастазування або ураженням регіонарних лімфовузлів) і 3С (ураження очеревини та травних органів).
• 4 стадія – будь-який розмір первинного онкоутворення, метастатична поразка регіонарних лімфовузлів та віддалених внутрішніх органів.

Симптоми раку шлунка на ранній стадії, як правило, не виявляються, але навіть при появі дискомфорту їх часто плутають із загостренням запальних захворювань шлунка. Коли людина втрачає апетит і починає відчувати біль, вона рідко одразу ж біжить до лікаря, а зазвичай сідає на різні дієти і приймає розрекламовані лікарські засоби, що допомагають від шлункових розладів.

Необхідно знати про запропонований радянським онкологом Савицьким «синдром малих ознак», при появі яких варто відвідати гастроентеролога:

• погіршення апетиту;
• висока стомлюваність і безпричинна слабкість;
• зменшення маси тіла;
• втрата працездатності;
• неприємні відчуття в ділянці шлунка, байдужість навіть до улюблених страв.

Ознаки раку шлунка виявляються на другій або третій стадії онкопроцесу і залежать від розташування пухлинного вогнища:

• шлункові болі, що віддають у спину;
• печія;
• блювання невдовзі після їди (часто виникає при виявленні новоутворення в антральному відділі органу, біля з’єднання шлунка з дванадцятипалою кишкою);
• дисфагія (складності в ковтанні їжі) – виникає при розташуванні онкоутворення в кардіальному відділі, біля з’єднання з стравоходом, проявляється у скруті ковтання твердої їжі, а при зростанні новоутворення і рідкої;
• збільшення розміру живота (асцит);
• зменшення маси тіла.

При початку процесу розпаду онкоутворення симптоми раку шлунка включають шлункову кровотечу, що проявляється блювотою з кров’янистими домішками, що на вигляд нагадує кавову гущу, темним, схожим на дьоготь, стільцем. При значній крововтраті пацієнт блідне, відчуває запаморочення та слабкість.

• Шлункові кровотечі, що сприяють розвитку анемії.
• Інтоксикація організму продуктами розпаду пухлини.
• Дистрофія, спричинена погіршенням апетиту, споживанням злоякісними тканинами основної частини поживних речовин.
• Інфекційно-запальні захворювання, що тяжко протікають на тлі значного ослаблення імунної системи.

При цій онкопатології часто зустрічаються:

• метастаз Вірхова – у лімфовузлах, розташованих над ключицею;
• метастаз Шніцлера – у лімфовузлах, розташованих біля прямої кишки;
• метастаз Крукенберга – на яєчниках;
• метастаз Марії Джозеф – у районі пупка.

Метастатичні вогнища виявляються у печінці, кістках, підшлунковій залозі, у поодиноких випадках у легенях.

Комплексна діагностика включає інструментальні та лабораторні методи дослідження. Під час первинного відвідування гастроентеролога проводиться фізикальний огляд, докладний збір анамнезу, пальпація зони над ключицями, пупка, ректальний пальцевий огляд у чоловіків і бімануальний гінекологічний у жінок для виключення наявності характерних метастазів.

До діагностичних процедур належать:

• ЕГДС (езофагогастродуоденоскопія) з біопсією декількох ділянок слизової оболонки — найбільш точний діагностичний метод, що дозволяє виявити новоутворення, визначити його розмір, розташування, особливості будови, прогнозувати розвиток ускладнень;
• УЗД – необхідно для точного визначення глибини інвазії, метастазування в лімфовузли, ураження внутрішніх органів та тканинних структур;
• загальний та біохімічний аналізи крові;
• цитологічне та патогістологічне дослідження матеріалу біоптату;
• визначення наявності HER2;
• рентгенівське дослідження шлунка, дванадцятипалої кишки та стравоходу;
• КТ черевних, тазових та розташованих у грудній клітці органів;
• діагностична лапароскопія – проводиться, починаючи з другої стадії онкозахворювання, для уточнення глибини інвазії, обстеження лімфовузлів та внутрішніх органів, виявлення метастатичних вогнищ;
• визначення онкомаркерів раку шлунка (СА-19-9, СА-72-4, РЕА).

Лікувальна схема вибирається залежно від розвитку патологічного процесу, розмірів новоутворення, ураження навколишніх тканин, метастазування в лімфовузли та віддалені внутрішні органи, віку пацієнта та його загального стану. При цьому необхідно враховувати, що для різних стадій захворювання характерні різні симптоми та лікування.

Аденокарцинома шлунка вимагає комплексної терапії, що включає оперативне видалення онкоутворення, хіміо-і променеву терапію.

В останні роки розробляються і впроваджуються в практику нові таргетні препарати, які успішно застосовуються на запущених стадіях раку шлунка.

У процесі лікування у пацієнта можуть виникнути ускладнення, що розвиваються внаслідок негативної дії на організм протипухлинних засобів. Під впливом іонізуючого випромінювання під час тривалих курсів променевої терапії розвиваються променеві опіки, дерматити, променева хвороба. Значною кількістю важких побічних ефектів мають хіміотерапевтичні препарати:

• нудота із нападами блювоти;
• кишкові розлади (діарея);
• алопеція;
• ушкодження шкіри (екземи, дерматити, сухість);
• ламкість та деформація нігтів;
• Зниження сексуальних здібностей.

Скільки живуть з раком шлунка залежить від стадії, на якій діагностували онкопатологію та розпочали комплексну терапію.

Найчастіше діагностика проводиться вже на пізніх стадіях захворювання, коли злоякісне новоутворення не піддається лікуванню. При виявленні хвороби на третій-четвертій стадії, при глибокій інвазії та виявленні метастазів прогноз несприятливий. Показник п’ятирічного виживання за умови проведення лікування не перевищує 10-12%.

При виявленні на ранній стадії (відсутність інвазії, залучення підслизових шарів шлункової стінки) відсоток п’ятирічної виживання збільшується до 65-70%. При злоякісному переродженні виразки шлунка показник становить 30-50%.

Найнесприятливіший прогноз у дифузних новоутворень, що торкнулися всіх шарів шлункової стінки та оточуючих тканин. Значно скорочується період життя пацієнта при розвитку метастатичних вогнищ у печінці та легенях.