Жовчокам’яна хвороба

* Актуальну ціну уточнюйте у оператора на день запису!

*остаточна вартість лікування визначається лише після консультації фахівця та залежить від індивідуальних факторів

Жовчнокам’яна хвороба – захворювання жовчного міхура і жовчних проток, що призводить до утворення каменів (конкрементів) в самому жовчному міхурі або в жовчних протоках. Поява каменів пов’язана із застоєм жовчі або зі зміною її складу, а також із наявністю запальних процесів та дискінезії. Жовчнокам’яна хвороба або холелітіаз досить поширене захворювання, яке діагностується у 15% дорослого населення. Дуже часто хвороба протікає у латентній формі, без жодних проявів. Найчастіше захворювання зустрічається у жінок віком від 40 років і старше. Що ж викликає появу жовчних каменів та розвиток жовчнокам’яної хвороби?

Головні причини утворення жовчних каменів наступні:

• незбалансоване та нерегулярне харчування
• гормональні порушення порушення жирового обміну, ожиріння
• малоактивний спосіб життя
• спадковість
• вагітність
• цукровий діабет
• захворювання дванадцятипалої кишки

Існують також певні фактори ризику, що провокують появу каменів у жовчному міхурі:

• гельмінтоз
• надмірне вживання алкоголю, що викликає цироз печінки
• хронічні інфекції жовчних шляхів
• вік
• хронічний гемоліз (руйнування еритроцитів, що викликає анемію)

Утворення жовчних каменів відбувається в результаті осадження щільних частинок жовчі. Більшість жовчних каменів складається з холестерину, білірубіну і солей кальцію.

Холестеринові камені формуються із надлишкового холестерину. Випадаючи в осад, щільні частинки жовчі кристалізуються, а порушена моторика жовчного міхура блокує виведення їх у кишківник.

Білірубінові камені ще називаються пігментними та з’являються внаслідок посиленого розпаду еритроцитів.

Змішаний тип каменів містить у собі всі компоненти: холестерин, білірубін та кальцій. Формування каменів найчастіше викликане запальними процесами, що зачіпають як сам жовчний міхур, так і жовчні шляхи.

На початковій стадії захворюваннясимптоми жовчнокам’яної хвороби можуть бути не вираженими. Першими ознаками, які повинні насторожити, та можуть свідчити про наявність захворювання є:

• відчуття тяжкості або дискомфорту в області правого підребер’я, що посилюється після прийому жирної їжі
• нудота
• гіркота в роті
• відрижка
• відчуття дискомфорту за грудиною

Якщо камінь «вклинюється» у вихідний відділ жовчного міхура пацієнт зазнає різкий напад болю в правому підребер’ї або у верхній частині живота. Приступ жовчної коліки часто супроводжується нудотою та блюванням, підвищенням температури та ознобом.
Камені маленького розміру можуть при черговому нападі мігрувати з жовчного міхура в загальну жовчну протоку (холедох), при цьому камінь, що потрапив у жовчну протоку, блокує вихід жовчі в 12-палу кишку – розвивається механічна жовтяниця. При відходженні каменю від вихідного відділу жовчної протоки та поновленні при цьому відтоку жовчі в кишку, говорять про «вентильне» каміння. «Вентильний» камінь є субстратом, що підтримує постійне запалення в жовчних протоках (холангіт) і періодично вклинюється у вихідному відділі загальної жовчної протоки, викликаючи напади болю та жовтяниці.
Великі камені можуть сприяти утворенню «пролежнів» стінки жовчного міхура. При цьому може утворитися патологічне сполучення (нориця) між просвітом жовчного міхура і 12-палої кишкою, або товстою кишкою. При попаданні жовчі через дефект стінки жовчного міхура у  черевну порожнину розвивається жовчний перитоніт.
Постійний запальний процес, що підтримується камінням жовчного міхура, може призводити до виникнення злоякісних пухлин як жовчного міхура, так і жовчних проток.

Розвиток жовчнокам’яної хвороби поділяється на наступні стадії:

• початкова стадія називається ще фізико-хімічною (докам’яною) і не має клінічних проявів. Виявити захворювання можна, якщо провести біохімічний аналіз жовчі, який покаже зміни у її складі
• латентне камененосійство або стадія формування каменів – інструментальні методи діагностики дозволяють визначити присутність каменів у жовчному міхурі
• клінічна стадія характеризується появою симптомів, що вказують на розвиток гострої або хронічної форми калькульозного холециститу

На четвертій стадії відзначаються симптоми, притаманні розвитку супутніх захворюванню ускладнень.

Найбільш інформативним методом діагностики жовчнокам’яної хвороби залишається ультразвукове дослідження. Воно дозволяє побачити кількість каменів у жовчному міхурі, їх обсяг, розмір та якісний склад, розташування та форму жовчного міхура, товщину його стінок, ступінь присутніх змін.

Комп’ютерна томографія жовчовивідних шляхів виконується після УЗД і допомагає уточнити діагноз у разі нетипового або хронічного перебігу гострого холециститу у пацієнтів із тривалою лихоманкою, жовтяницею, абдомінальними болями, зміненими печінковими пробами.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) – діагностична та терапевтична процедура, що поєднує в собі ендоскопію та рентгенографію. Використовується для вивчення стану жовчних проток та, при можливості, видалення з них каміння.