Субмукозна міома матки: лікування та видалення

Вартість гінекологічних послуг у клініці «Добрий прогноз»

* Акційна вартість прийому гінеколога можлива у лікаря Ковалишиної Н.В. та Янчевської Г.О.

* Актуальну ціну уточнюйте у оператора на день запису!

Міома матки по частоті випадків займає одну з лідуючих позицій серед інших захворювань жіночої репродуктивної системи. При всіх різновидах патології, насамперед при субмукозній міомі, найефективнішим методом терапії є хірургічне видалення. У наші дні фахівці прагнуть застосовувати малоінвазивні операції, до яких належить гістероскопічна міомектомія.

Цей різновид патології зустрічається досить рідко, не більше ніж у 7-9% випадків міоми, але часто пов’язаний з розвитком серйозних ускладнень. Вузол локалізований під слизовою оболонкою, зростання направлено в маткову порожнину. Виділяють кілька типів субмукозних вузлів, що, в комплексі з розміром новоутворень, має велике значення при побудові схеми лікування та виборі способу оперативного втручання.[1].

Субмукозна міома (субмукозна лейоміома, субмукозна фіброміома) матки буває наступних типів:

• 0 тип – вузол повністю розташований у порожнині, з тілом матки з’єднується ніжкою з кровоносних судин. Таке новоутворення найлегше видаляється резектоскопічно: судини припікаються та перерізаються, після чого вільний вузол виводиться за межі органу.
• 1 тип — приблизно третина вузла локалізована в м’язовому шарі маткової стінки, резектоскопія проводиться під УЗД-контролем (необхідний для попередження пошкодження матки), при великих розмірах міоматозного вузла рекомендовано двоетапне лікування, про яке ми розповімо пізніше.
• 2 тип — більш, ніж наполовину вузол занурений у стінку матки, видаляється хірургічно складніше інших типів, перед втручанням зазвичай призначається курс гормональних препаратів. Резекція новоутворення проводиться під лапароскопічним контролем.

Чим небезпечна субмукозна міома? До найпоширеніших проявів захворювання належать рясні маткові кровотечі, що сприяють виникненню анемії, інтенсивні, не пов’язані з фізичними навантаженнями болі у нижній частині живота. Однак для пацієнток фертильного віку найнебезпечніше та найчастіше розвивається при цій формі міоми безпліддя, викидні, передчасні патологічні пологи [2].

Ефективне лікування субмукозної міоми матки передбачає обов’язкове хірургічне видалення вузлів.

Існує кілька способів хірургічного видалення субмукозних міом.

• Гістеректомія – повне видалення матки у разі, якщо субмукозна фіброміома матки досягла значних розмірів;
• Лапароскопічна міомектомія – органозберігаюча операція, що здійснюється за допомогою лапароскопа: крізь проколи в животі хірург отримує доступ до матки та видаляє патологічні вузли.
• Гістероскопічна резекція – малоінвазивна органозберігаюча операція. Доступ до матки хірург отримує через піхву. Це найменш травматичний спосіб видалення міом, який дозволяє швидко відновитись.

Сьогодні в більшості випадків застосовується гістероскопічний метод, який є повноцінною альтернативою не тільки лапаротомії, але і лапароскопічного способу доступу. Оскільки гістероскоп є оптичним приладом, оснащеним напівкруглою петлею, гістерорезектоскопія є способом видалення розташованого в порожнині матки субмукозного вузла під візуальним контролем.

Показаннями до гістероскопічної операції є:

• міоматозний вузол, діаметр якого не перевищує 4 сантиметри [3];
• регулярні патологічні кровотечі із матки;
• виражені болі;
• необхідність збереження здатності до народження дітей;
• проблеми із зачаттям, що виникли внаслідок субмукозного міоматозного вузла.

Гістероскопічна міомектомія проводиться лише за розмірів вузла трохи більше 4 сантиметрів. За великих розмірів ця операція неможлива. У таких випадках жінкам, які в майбутньому планують стати мамами, показана консервативна міомектомія, а пацієнткам у менопаузі – видалення матки.

Процедура протипоказана у разі наявності у пацієнтки:

• загальних протипоказань до гістероскопії;
• великого субмукозного вузла;
• матки, що розміром перевищує 10 сантиметрів;
• протікання субмукозної міоми на фоні вираженого аденоміозу;
• міоматозні вузли в інших областях;
• запалення органів репродуктивної системи;
• підозри на лейосаркому та злоякісну зміну ендометрію [4].

У наші дні більшість фахівців віддають перевагу гістероскопічному методу хірургічного лікування субмукозної міоми. Ця операція не потребує великих розрізів, малоінвазивна.

Операція проводиться під загальним внутрішньовенним наркозом. У той же час, при необхідності видалити вузол великого розміру, більшість якого занурена в стінку матки, вдаються до ендотрахеальної анестезії. У ході втручання в порожнину матки трансвагінально вводять гістерорезектоскоп, після чого закачують в орган спеціальний розчин, який розсуває стінки та проводить промені світла. Таким чином, забезпечується не тільки доступ до операційного поля, але і можливість візуального контролю. Залежно від розміру, кількості та локалізації міоматозних вузлів операція триває 20-50 хвилин [5].

Субмукозна міома видаляється за допомогою гістерорезектоскопії наступним чином:

• введення гістерорезектоскопа в маткову порожнину;
• висічення вузла ріжучою петлею інструменту;
• видалення посічених фрагментів;
• коагуляція (припікання) травмованих тканин для попередження кровотечі та інфікування.

Переваги гістероскопії:

• малоінвазивність;
• низька травматичність;
• відсутність післяопераційних косметичних дефектів (швів, рубців);
• короткий реабілітаційний період;
• низька ймовірність розвитку після операції інфекційних ускладнень;
• збереження здатності до народження дітей.

Недоліки методу:

• ризик травмування навколишніх органів;
• інтенсивні кровотечі, що вимагають переходу на лапароскопічну (а в крайніх випадках і лапаротомну) операцію;
• перфорація маткової стінки (зустрічається рідко); повітряна емболія (дуже небезпечне ускладнення, що розвивається внаслідок потрапляння в матку повітря);
• неповне видалення міоматозного вузла;
• вторинні інфекції;
• загострення супутніх захворювань.

При необхідності видалити субмукозний вузол, розмір якого перевищує 5 сантиметрів, або при виявленні патологічного вузла на широкій основі (1 та 2 типи), перед проведенням операції показано гормональну підготовку. Дія гормонів сприяє зменшенню розмірів матки (і, власне міоматозного вузла), завдяки чому помітно полегшується візуалізація патології. Також гормональна терапія спрямована на видавлювання вузла в маткову порожнину, що спрощує його видалення. Завдяки атрофії ендометріального шару знижується ризик розвитку кровотечі під час втручання [6].

З гормональних препаратів зазвичай застосовуються агоністи ГнРГ (декапептил, золадекс), гестагени (неместран, норетістерон та ін.). Доведено, що агоністи ГнРГ приблизно в сто разів активніші за природні аналоги, мають високу стійкість, тривалу сильну дію. Застосування цих препаратів, зокрема золадекс, дозволяє приблизно на третину зменшити вузли.

При виявленні субмукозних вузлів 1-2 типів операція проводиться у два етапи. Перед втручанням проводиться гормональна підготовка. Під час наступної гістероскопії локалізована у порожнині матки частина міоматозного вузла видаляється до порівняння його зі стінками органу. Після операції пацієнтці протягом 8 тижнів знову проводять курс гормональних препаратів. Через 3 місяці показано контрольне УЗД. У разі зростання залишку вузла в порожнину матки проводиться другий етап – повне видалення міоми. За проміжок часу між першою і другою операціями, частина міоматозного вузла, що залишилася, опускається в порожнину органу, завдяки чому її вдається повністю видалити. Якщо вузол не зростає, кожні півроку проводиться УЗД контролю динаміки процесу [7].

Гістероскопія проводиться на 5-7 день менструального циклу, після припинення кров’янистих виділень з піхви.

На підготовчому етапі пацієнтка проходить такі лабораторні та інструментальні обстеження:

• УЗД розташованих у малому тазі органів;
• ЕКГ;
• флюорографію;
• загальний та біохімічний аналізи крові та сечі;
• аналіз крові на ВІЛ, гепатити В та С, сифіліс;
• мікроскопічне дослідження мазка із піхви.

Напередодні операції кишківник очищається за допомогою клізми. Враховуючи необхідність загального наркозу, останній прийом їжі дозволяється мінімум за 6 годин до операції. За 2 години до втручання забороняється пити рідину (чай, воду, сік).

У день процедури необхідно звільнити сечовий міхур, збрити волосся в області промежини та лобка [8].

Можливість народити дитину залежить від розміру та розташування вузла, способу хірургічного лікування. У будь-якому випадку планувати народження дітей дозволяється не раніше ніж через 3-6 місяців після проведення операції.

Чому пацієнти обирають спеціалізовану клініку «Добрий прогноз»?

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ – багатодосвідчені лікарі, лікарі вищої категорії, кандидати медичних наук, автори сучасних клінічних протоколів лікування та інноваційних методик

• Органозберігаючі методики
• Малоінвазивні опреації
• Сучасні операційні та відділення

ДОСВІД – лікуємо та оперуємо вже 15 років, з 2009 року

ТУРБОТА про пацієнтів

• Супровід пацієнтів протягом 1 місяця після операцій – безкоштовно
• Спостереження за пацієнтами після одужання – диспансеризація
• Індивідуальний підхід до іногородніх пацієнтів

ЗРУЧНІСТЬ

• Клініка у Києві – до нас легко дістатися
• Консультуємо та оперуємо щодня – Пн-Сб 8:00-22:00
• 24/7 – Цілодобовий стаціонар у Києві – ми завжди готові надати своїм пацієнтам підтримку та екстрену госпіталізацію

ДОВІРА наших пацієнтів – прочитайте та подивіться відгуки про нас! Це наша найкраща нагорода!

Болючі відчуття, що виникають після операції, можуть бути нормою, а можуть свідчити про розвиток післяопераційних ускладнень.

Характерною реакцією на проведення оперативного втручання є такі симптоми:

• больові відчуття – зазвичай пов’язані з розширенням цервікального каналу і скороченнями матки, продовжуються протягом доби-півтора після операції, не вимагають прийому знеболюючих препаратів;
• кров’янисті вагінальні виділення протягом 2 тижнів – патологічною вважається ситуація, коли протягом години наповнюються дві прокладки, інакше інтенсивність виділень нормальна;
• субфебрильна температура.

Гістероскопічна міомектомія – ускладнення:

• інтенсивні кровотечі;
• гнійні вагінальні виділення;
• підвищення температури до 38-39 ° С;
• виражені спазматичні болі.

Гістероскопічна міомектомія, післяопераційний період вимагає виконання наступних рекомендацій:

• утримання від інтимних контактів протягом у середньому одного місяця;
• протягом першого місяця після операції не слід спринцюватись та використовувати гігієнічні тампони;
• 3 тижні заборонені теплові процедури (прийняття гарячої ванни, відвідування лазні або сауни) та відвідування басейну;
• першого місяця слід уникати фізичних навантажень.

1. Capma P, Levaillant JM, Fernandez H. Surgical techniques and outcome in the management of submucous fibroids. Curr Opin Obstet Gynecol. 2013;25:332–338. [Google Scholar]
   https://journals.lww.com/co-obgyn/Abstract/2013/08000/Surgical_techniques_and_outcome_in_the_management.14.aspx
2. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5824682/
3. Pentti K. Heinonen / Настанова 00544. Доброякісні ураження і пухлини в гінекології // Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications, Ltd.- 2018-03-12. [Google Scholar]
   https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3375
4. Mazzon I, Favilli A. Predicting success of single step hysteroscopic myomectomy: A single centre large cohort study of single myomas. Int J Surg. 2015;22:10–14. [Google Scholar]
5. http://obgyn.ucla.edu/hysteroscopic-myomectomy
6. Casini ML, Rossi F, Agostini R, et al. Effects of the position of fibroids on fertility. Gynecol Endocrinol. 2006;22:106–109. [Google Scholar]
7. https://laparoscopy.blogs.com/prevention_management_3/2011/07/hysteroscopic-myomectomy.html
8. Dyrbye BA, Overdijk LE, van Kesteren PJ, et al. Gas embolism during hysteroscopic surgery using bipolar or monopolar diathermia: a randomized controlled trial. Am J Obstet Gynecol. 2012;207:271e1–271e6. [Google Scholar]