Онкомаркери раку молочної залози

Багато пацієнтів та їхні родичі витрачають час (1-6 міс), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Вам здається, що просидівши тиждень/місяць в інтернеті, ви зможете розібратися в процесах на рівні онкологів із 20-ти річним досвідом? Повірте це не так!
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не витрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

Згідно зі статистичними дослідженнями, злоякісні новоутворення молочної залози за частотою виявлення поступаються лише онкопатологіям легень, а серед ракових захворювань у жіночої половини людства займають лідуючу позицію. Незважаючи на всебічні дослідження цього питання, розробку найновіших ефективних лікувальних методик та препаратів, досі головною умовою успішного лікування є своєчасна діагностика. Оскільки онкопатологія молочної залози на ранніх стадіях часто протікає безсимптомно, лабораторне визначення наявності в крові пацієнта онкомаркерів дає можливість діагностувати злоякісний процес ще до появи зовнішніх ознак.

РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ – діагностика захворювання

Онкомаркери – це білкові молекули, що виробляються безпосередньо пухлинними клітинами або організмом хворого. Подібні сполуки починають синтезуватися на ранніх етапах онкозахворювання, і їх виявлення в крові, зразках пухлини і сечі грає велику роль у діагностиці.[1] Аналіз на онкомаркери необхідний для контролю стану пацієнта, виявлення рецидивів та прогресування захворювання.

Онкомаркери при раці молочної залози використовуються для наступних цілей:

• діагностика онкопатології;
• уточнення прогнозу;
• визначення реакції на лікарську терапію (чутливість та резистентність до певних препаратів);
• оцінка ефективності терапії;
• діагностика рецидивів;
• виявлення метастазування;
• визначення ризику виникнення онкопатології молочної залози

Пухлинні маркери мають досить низьку чутливість, до того ж їх підвищений вміст визначається при деяких доброякісних новоутвореннях, мастопатії, вагітності. З цієї причини серед фахівців досі точаться суперечки з приводу діагностики онкозахворювань на основі вмісту онкомаркерів. Для встановлення точного діагнозу необхідний комплекс інструментальних та лабораторних діагностичних методик. Насамперед, пацієнтці проводиться ультразвукове дослідження грудей та мамографія, а за наявності підозрілих симптомів – біопсія та аналіз крові на онкомаркери.
Для різних видів злоякісних процесів характерні певні маркери. Які бувають онкомаркери?
Виділяють три групи:

• сироваткові;
• тканинні;
• генетичні.

У більшості випадків визначаються такі онкомаркери раку молочної залози:

• муцинові глікопротеїди (СА 15-3, СА 27-29);
• раково-ембріональний антиген (РЕА);
• онкопептиди (HER 2).

Для виявлення онкозахворювань молочної залози найінформативнішими є наявність та кількість СА 15-3 та РЕА. [2]

При злоякісному переродженні клітини починають виробляти онкомаркер СА 15-3. Це з’єднання циркулює в кровоносній та лімфатичній системах. У нашій країні вважається, що цей онкомаркер молочної залози є специфічним для первинного онкоутворення молочної залози. У той же час доведено, що його вміст підвищується за деяких інших видів онкозахворювань.

Американські онкологи найбільш інформативним при онкопатології молочної залози вважають визначення вмісту онкомаркера СА 27-29. Але підвищений вміст сполуки відзначається також при доброякісних пухлинах внутрішніх органів, вагітності.

Для збільшення точності діагностики пацієнткам рекомендується здавати аналіз на онкомаркер РЕА. Його вміст значно вищий за норму у кожної третьої жінки, яка страждає на онкозахворювання грудей.[3] Високий рівень РЕА спостерігається за інших видів онкозахворювань, розвитку метастазування. Нижчий, проте однаково підвищений проти норми, вміст РЕА відзначається за низки неонкологічних захворювань.

Сироваткові онкомаркери визначаються з такими цілями:

• Раннє діагностування патології, виявлення розвитку рецидиву – отримані показники з більшою точністю вказують на виникнення метастазування (одночасне визначення вмісту СА 15-3 та РЕА у 60-65% випадків дозволяє виявити метастатичні осередки в печінці та кістках незабаром після їх появи).
• Прогнозування — несприятливий прогноз ґрунтується на підвищенні вмісту онкомаркерів до проведення хірургічного лікування.
• Оцінка успішності лікування – при позитивному ефекті хіміо- та гормонотерапії рівень СА 15-3 знижується, у разі прогресування захворювання – зростає. Однак у третині випадків вміст сполуки не змінюється залежно від реакції організму на лікування.

Для визначення рівня досліджуються зразки пухлини, отримані під час оперативного видалення чи біопсії. HER 2 не вказує на наявність злоякісного новоутворення, оскільки може визначатись і у здорового пацієнта. Рівень цієї сполуки визначається під час прогнозування процесу, оцінки ризику розвитку рецидиву, при доборі схеми лікарської терапії.

Підвищений вміст HER 2 свідчить про високу швидкість клітинного поділу та розвитку пухлини, що зумовлює несприятливий прогноз. Також високий показник вмісту HER 2 вказує на слабку чутливість до гормональних та деяких традиційних хіміопрепаратів, але позитивний ефект від застосування таргетного препарату герцептин (трастузумаб).

Аналіз на HER 2 є обов’язковим, оскільки при його наявності призначається імунотерапія, у той час як застосовувані при онкопатологіях грудей хіміопрепарати 5-фторурацил, циклофосфамід і метотрексат не мають належного ефекту.

До тканинних онкомаркерів входять урокіназа активатора плазміногену (UPA) та інгібітор активатора плазміногену (PAI-1). Чим вище рівень цих сполук, то агресивніше пухлина. Їх вміст визначається для ухвалення рішення про необхідність ад’ювантної (післяопераційної) хіміотерапії для пацієнтів із збільшеними регіонарними лімфатичними вузлами.

При прогнозуванні увага приділяється маркеру проліферації Ki 67, що вказує на агресивність новоутворення і швидкість його розвитку.

Спадкова схильність до злоякісних новоутворень молочної залози оцінюється за наявністю мутацій у генах BRCA1 та BRCA2. При виявленні цих порушень онкопатологія грудей діагностується більш ніж у половини жінок до сімдесятирічного віку.[4]

Генетичний аналіз показаний пацієнтам, за наявності у когось із їхніх родичів раку молочної залози.

Виділяють такі показники до визначення онкомаркерів:

• комплексна діагностика початкових етапів онкоутворень грудей;
• оцінка ефективності терапії та рання діагностика рецидивів та метастазування (визначення вмісту CA 15-3 та РЕА);
• наявність HER 2 (оцінка чутливості до таргетної терапії трастузумабом);
• виявлення мутацій генів BRCA1 та BRCA2 необхідно здоровим пацієнтам за наявності родичів з онкопатологіями молочної залози.

Розшифровка онкомаркерів проводиться спеціалістом-мамологом. Насамперед перевіряється показник СА 15-3:

• онкомаркер молочної залози СА 15-3, норма – до 20 Од/мл;
• незначне перевищення норми, пороговий показник – від 21 до 30 од./мл;
• підвищений рівень – понад 30 Од/мл;
• критично високий вміст – понад 50 Од/мл.

На початку розвитку злоякісного процесу високий вміст СА 15-3 спостерігається лише у п’ятої частини пацієнток, тоді як на третій стадії рівень онкомаркера підвищений у восьми із десяти жінок. При метастазуванні високий вміст відзначається у 60-90% пацієнток. Якщо кількість СА 15-3 зростає після курсу терапії, це означає, що призначена лікувальна схема є неефективною. Коли рентгенологічне дослідження вказує на наявність персистуючого новоутворення, а показник СА 15-3 не перевищує 30 Од/мл, йдеться про успішність проведеного лікувального курсу та нежиттєздатність відображеного на рентгені новоутворення.

Інші онкомаркери, норма:

• СА 27-29 – не більше 40 Од/мл;
• РЕА – не більше 3 нг/мл;
• HER 2 – не виявляється.

Наявність HER 2 вказує на чутливість до таргетної терапії препаратом трастузумаб (герцептин), що перешкоджає зростанню злоякісних клітин. Крім того, аналіз на цей та інші онкомаркери дає можливість оцінки агресивності онкоутворення, ступеня ризику виникнення рецидивів та появи метастазів.

Для проведення аналізу проводиться забір венозної крові, натще або через 10 годин після прийому їжі. Результати спотворюються за наявності в крові нікотину, тому протягом години – півтори перед здачею аналізу не слід курити.

1. Marialuigina Fruscella, Antonio Ponzetto, Annalisa Crema, and Guido Carloni / The Extraordinary Progress in Very Early Cancer Diagnosis and Personalized Therapy: The Role of Oncomarkers and Nanotechnology // Journal of Nanotechnology.- Volume 2016, Article ID 3020361, 18 pages. http://dx.doi.org/10.1155/2016/3020361
2. Michael J. Duffy, Denis Evoy, Enda W. McDermott / CA 15-3: Uses and limitation as a biomarker for breast cancer // Clinica Chimica Acta.- Volume 411, Issues 23-24.- 14 December 2010.- pp. 1869-1874. https://doi.org/10.1016/j.cca.2010.08.039
3. Fiorella Guadagni, Patrizia Ferroni, Sandro Carlini, Sabrina Mariotti, Antonella Spila, Simona Aloe, Roberta D’Alessandro, Maria Daniela Carone, Americo Cicchetti, Andrea Ricciotti, Irene Venturo, Pasquale Perri, Franco Di Filippo, Francesco Cognetti, Claudio Botti, and Mario Roselli / A Re-Evaluation of Carcinoembryonic Antigen (CEA) as a Serum Marker for Breast Cancer // Clinical Cancer Research.- August 2001.- Volume 7, Issue 8 https://clincancerres.aacrjournals.org/content/7/8/2357.short
4. Bruna Karina Banin Hirata, Julie Massayo Maeda Oda, Roberta Losi Guembarovski, Carolina Batista Ariza, Carlos Eduardo Coral de Oliveira, and Maria Angelica Ehara Watanabe / Molecular Markers for Breast Cancer: Prediction on Tumor Behavior // http://dx.doi.org/10.1155/2014/513158