Рак ротової порожнини. Про захворювання

Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

Сьогодні фахівці не можуть однозначно відповісти на запитання, що викликає рак ротової порожнини. Незважаючи на те, що точних причин захворювання не встановлено, вказуються фактори, що стимулюють його розвиток. До них відносяться:

• шкідливі звички — насамперед це, звичайно ж, куріння, негативний вплив якого посилюється при поєднанні із частим вживанням алкогольних напоїв. Найчастіша патологія у азіатів значною мірою пов’язана з поширеною в цих країнах звичкою жувати листя бетеля (ця пристрасть сприяє помітному збільшенню ймовірності розвитку цього онкозахворювання);
• механічне травмування слизової — механічні травми, що регулярно повторюються протягом тривалого часу, що виникають при неправильному протезуванні зубів, поранення слизової недостатньо сточеною пломбою або осколком зубної емалі. Подібні фактори посідають друге місце серед можливих причин онкозахворювань ротової порожнини;
• щелепно-лицеві травми або пошкодження, що виникли внаслідок стоматологічних процедур;
• недотримання гігієни ротової порожнини – неякісне чищення зубів, наявність зубного каменю, несвоєчасне лікування пародонтиту та карієсу;
• робота на виробництві, пов’язаному з впливом канцерогенних сполук;
• вживання гарячої чи гострої їжі;
• нестача вітаміну А.

В останнє десятиліття американські фахівці проводили дослідження, результати яких вказують на зв’язок розвитку онкоутворень ротової порожнини та виявлення у пацієнта папіломавірусу (ВПЛ). Найчастіше вірус передається при статевих контактах та поцілунках, рідше причиною інфікування стають побутові контакти.

Серед злоякісних новоутворень ротової порожнини найбільший відсоток пухлин епітеліального походження (рак), а сполучнотканинні онкопатології (саркоми) зустрічаються рідше.

Виділяють такі типи цього виду раку:

• Плоскоклітинний рак – характерно руйнування базальної мембрани малігнізованих епітеліальних клітин і поширення в навколишні шари сполучної тканини.

Залежно від гістологічних особливостей розрізняють такі гістотипи:

-ороговіючий плоскоклітинний рак ротової порожнини (веррукозна карцинома) – зовні проявляється в розвитку досить великих за площею ороговілих ділянок, званих «раковими перлинами», зустрічається в 90-95% випадків, відрізняється швидким зростанням і агресивністю;

– неороговіючий плоскоклітинний рак – виявляються атипові епітеліальні клітини з відсутністю скупчень ороговілого епітелію, високий ступінь злоякісності;

• Інтраепітеліальна карцинома (карцинома in situ) – в епітеліальних клітинах спостерігаються злоякісні зміни, характерний поліморфізм клітин, але цілісність базальної мембрани не порушена.

Низькодиференційований рак – вкрай злоякісний, клітини зовні подібні до саркоматозних.

До найпоширеніших сарком відносяться:

• фібросаркому;
• лейоміосаркому;
• ліпосаркому;
• ангіосаркому;
• рабдоміосаркому.

За макроскопічними особливостями виділяють такі форми захворювання:

• екзофітна – діагностується не більше, ніж у третини пацієнтів, представлена ​​бородавчастими або вузлуватими (щільні вузлики, вкриті білими плямами) і папілярними (вирости щільної консистенції, що відрізняються швидким зростанням) новоутвореннями, в центрі яких помітне виразка;
• (Зустрічається досягає 40%). Для виразкового типу характерна наявність виразки, основа якої інфільтрована, а дно має зернисту структуру. Інфільтративний тип зазвичай розвивається в задній частині язика, відрізняється збереженням цілісності слизової оболонки, під якою визначається наявність інфільтрату щільної консистенції. Інфільтративно-виразковий характер набуває пухлини при подальшому прогресуванні.

Залежно від гістологічних особливостей розрізняють:

• ороговіючий плоскоклітинний рак ротової порожнини – зовні проявляється в розвитку досить великих за площею ороговілих ділянок, званих «раковими перлинами», зустрічається в 90-95% випадків, відрізняється швидким зростанням і агресивністю;
• неороговіючий плоскоклітинний рак – виявляються атипові епітеліальні клітини з відсутністю скупчень ороговілого епітелію;
• рак з низьким ступенем диференціації – вкрай злоякісний, клітини зовні подібні до саркоматозних.

Для встановлення стадії розвитку раку слизової порожнини рота застосовують класифікацію за системою TNM, засновану на трьох показниках:

Т – первинна пухлина:

• Тх – недостатньо інформації для оцінювання;
• Tis – преінвазивне новоутворення;
• Т0 – первинна освіта не виявляється;
• Т1 – розміри новоутворення не перевищують 2 сантиметри;
• Т2 – пухлина розміром 2-4 сантиметри;
• Т3 – розміри освіти перевищують 4 сантиметри;
• Т4 – дві форми: Т4а – проростання новоутворення у прилеглі м’які та кісткові тканини, шкіру, Т4b – злоякісний процес зачіпає жувальний простір, основу черепа.

N – регіонарні лімфатичні вузли:

• Nх – недостатньо інформації для оцінювання;
• N0 – метастази в регіонарних лімфовузлах не виявляються;
• N1 – метастази виявляються в одному лімфовузлі, розташованому на стороні ураження, розмір не більше 3 сантиметрів;
• N2 – виділяють три форми: N2а – метастази виявляються в одному лімфатичному вузлі на стороні первинного новоутворення, розмір 3-6 сантиметрів, N2b – метастазами уражені кілька лімфовузлів на ураженому боці, розміри не перевищують 6 сантиметрів, N2с – метастатичні вогнища, виявляються в лімфотичних вузлах, розташованих з різних боків, розмір трохи більше 6 сантиметрів;
• N3 – виявляються метастази в регіонарних лімфовузлах, розмір перевищує 6 сантиметрів.

М – віддалене метастазування:

• Мх – недостатньо інформації для оцінювання;
• М0 – відсутність віддалених метастазів;
• М1 – виявляються метастази у віддалених органах.

Відповідно до системи TNM, онкопатології порожнини рота поділяються на такі стадії:

• стадія 0 – Tis N0 M0;
• стадія 1 – Т1 N0 M0;
• стадія 2 – Т2 N0 M0;
• стадія 3 – розрізняють дві підстадії: 3A – T3 N0 M0 і 3B – T1, T2, T3 N1 M0;
• стадія 4 – виділяють три підстадії: 4A – Люба N0N1 M0, 4B – Кожна N2N3 M0 і 4C – Люба N кожна M1.

Як і більшість інших видів онкозахворювань, рак ротової порожнини початкова стадія відрізняється або безсимптомним перебігом, або слабо вираженими клінічними ознаками. Пацієнти відчувають незвичні відчуття, що завдають дискомфорту. Під час огляду лікар виявляє характерну виразку, тріщину або ущільнену ділянку.

Отже, давайте розберемося, як проявляється рак ротової порожнини? Більше третини пацієнтів скаржиться на місцеві болі, які вони пов’язують із запаленням горла, захворюванням зубів чи ясен. У міру прогресування злоякісного процесу болючі прояви посилюються, біль із ледь помітного перетворюється на болісну, іррадіює в область вилиць, чола, скронь, вуха. Продукти пухлинного розпаду подразнюють слизову оболонку, що сприяє посиленій салівації. Крім того, інфікування та розпад онкоутворення пояснюють появу з рота неприємного запаху. Патологічний процес неухильно поширюється на прилеглі тканини та структури, призводячи до зміни форми обличчя, мовних порушень, утрудненого ковтання.

На запущених стадіях захворювання ознаки раку порожнини рота включають збільшені регіонарні лімфатичні вузли, які спочатку володіють рухливістю, а згодом спаюються з сусідніми тканинами. На останній стадії причиною летального результату є виснаження, пневмонія, кровотечі з новоутворення, що розпалося.

Поширення організмом метастазів є однією з основних причин смертності від цього виду онкозахворювань. Більш як у половини пацієнтів метастазування відбувається лімфогенним шляхом (за лімфатичною системою). Напрямок та швидкість поширення злоякісних клітин залежить від таких факторів, як розмір новоутворення, його гістотип та локалізація.

Наявністю в області розташування пухлинного вогнища розгалуженої мережі лімфатичних судин пояснюється рання поразка метастазами регіонарних лімфовузлів. У деяких пацієнтів метастази у лімфатичних вузлах виявляються раніше ніж первинне новоутворення. Метастатичні вогнища виявляються в підщелепних, піднижньощелепних, глибоких лімфатичних шийних вузлах, лімфовузлах, розташованих поруч з яремною веною. Приблизно в третини хворих метастазування розвивається після проведення основного курсу лікування.

У поодиноких випадках на термінальній стадії розвивається віддалене метастазування у легені, печінку, головний мозок, кістки, серце.

До обов’язкових діагностичних методів належать:

• поверхневий огляд – детальний огляд проводиться за допомогою стоматоскопії (обстеження підозрілої ділянки за допомогою спеціального приладу – фотодіагноскопа дозволяє отримати приблизно тридцятикратне збільшення);
• прижиттєве фарбування толуїдиновим синім – на підозрілий ділянку слизової оболонки наноситься толуїдиновий синій, через нетривалий час пацієнт прополіскує рот, після чого здорова слизова оболонка набуває нормального забарвлення, у той час як ділянка, залучена в злоякісний процес, залишається синім;
• біопсія – отримання тканинного зразка для подальшого проведення цитологічного та патогістологічного аналізу для визначення наявності злоякісних клітин, гістотипу новоутворення;
• рентенографічне дослідження скелета особи – проводиться у разі підозри на залучення до патологічного процесу кісткової тканини;
• УЗД черевних органів, рентген грудної клітини – спрямовані на виявлення віддаленого метастазування.

Також пацієнтів направляють на загальний аналіз крові для виявлення можливої ​​анемії та КТ, що дозволяє точно визначити розміри новоутворення, його локалізацію, ступінь ураження регіонарних лімфовузлів.

При даному виді онкопатології для надання прогнозу враховуються стадія розвитку захворювання, локалізація новоутворення, залучення до злоякісного процесу прилеглих тканин та структур та віддалених органів, вік та загальний стан пацієнта.

Показник п’ятирічного виживання дорівнює:

1-2 стадія при проведенні променевої терапії п’ятирічний безрицидивний період відзначається у 71-84% пацієнтів, при ураженні первинною пухлиною дна ротової порожнини – у 45-65%;

3 стадія – 14-24% пацієнтів.

Без проведення адекватного лікування прогноз несприятливий.