Нефростомія та цистостомія

Нефростомія – операція із встановлення в нирці катетера або стенту з метою створення способу відведення сечі. Процедура проводиться відкритим хірургічним шляхом або за допомогою надшкірного пунктування нирки та контролюється за допомогою апарату ультразвукового дослідження. Нефростома встановлюється таким чином, щоб вона проходила через стінку очеревини, ниркову паренхіму і закінчувалася в балії. Нею сеча виводиться і збирається в змінному сечоприймачі. Таким чином проводиться дренаж нирки.

Накладення нефростоми необхідне для виведення з нирки урини при наступних патологіях:

• новоутворення, розташоване в сечовому міхурі, малому тазі, передміхуровій залозі, піхві;
• здавлювання сечоводів пухлиною великих розмірів;
• гостра форма гідронефрозу;
• екскреторна анурія.

Операція протипоказана у таких випадках:

• порушення згортання крові (гемофілія та інші патологічні стани);
• високі показники кров’яного тиску;
• застосування антикоагулянтів (аспірин, гепарин).

Якщо висока ймовірність виникнення гідронефрозу, пацієнту показано заміну нефростомії на гемодіаліз.

У пацієнтів із злоякісними новоутвореннями нефростомія проводиться при:

• залученні до злоякісного процесу органів малого тазу;
• здавлюванні сечоводів;
• одночасний перебіг онкології та сечокам’яної хвороби;
• поширення метастазів у очеревині;
• профілактика розвитку гострої форми ниркової недостатності, гідронефрозу, пієлонефриту;
• підготовка до хіміотерапії та хірургічної операції.

Мета постановки нефростоми в онкопацієнтів легко простежується на стандартному прикладі. Після огляду та обстеження пацієнта зі злоякісною пухлиною та метастазуванням у лімфовузли лікарі приходять до висновку, що для стабілізації його стану необхідне проведення операції та подальшої хіміотерапії. Але хіміотерапевтичне та хірургічне лікування неможливі, оскільки новоутворення чи збільшені лімфатичні вузли здавлюють сечоводи, внаслідок чого порушується відтік сечі та, як наслідок, розвивається ниркова недостатність. Ослаблений організм пацієнта змушений справлятися з подвійною інтоксикацією: обумовлену самим злоякісним процесом, його хіміотерапевтичним лікуванням та порушенням функції нирок. У такій ситуації онкохворий не може впоратися зі стресом, що спричиняється хіміотерапією чи оперативним втручанням. Для вирішення цієї проблеми в нирку вводиться нефростома, через яку виводиться сеча. При можливості на тривалий час встановлюється внутрішній стент.

При онкозахворюваннях найчастіше проводиться пункційна нефростомія – прокол тканин в ділянці нирок спеціальною голкою, введення її в балію нирки, після чого по каналу, що утворився, вводиться катетер і з’єднується з сечоприймачем. Операція відбувається під внутрішньовенним контролем, і багато пацієнтів того ж дня повертаються з клініки додому.

Пункційна нефростомія набагато легше переноситься онкохворими, ніж відкрите хірургічне втручання. До того ж, особливості злоякісного поразки зумовлюють часті потреби двостороннього накладання нефростоми. Крім того, таким чином вдається уникнути таких серйозних ускладнень відкритої операції, як інфікування, масова кровотеча, сечовий затік.

Для попередження ускладнень та нормальної роботи катетера протягом тривалого часу пацієнту слід знати, як доглядати за нефростомою. Дренаж необхідно регулярно промивати стерильним фізрозчином, періодично проводити ренефростомію – заміну трубки.

Часто пацієнти не можуть змиритися з думкою про те, що їм усе життя доведеться ходити з трубкою. Насправді, здебільшого вдається відновити нормальний відтік сечі та видалити нефростому. Зазвичай це стає можливим через два-три тижні після проведення хірургічної операції.

За необхідності замість нефростоми в сечоводі пацієнта на тривалий час встановлюється стент, що з’єднує нирку із сечовиком. Однак, за неможливості операції та стентування сечоводу, нефростома встановлюється довічно.

Давайте розглянемо гідронефроз — ускладнення, що часто зустрічається в онкопацієнтів, потребує негайного накладання нефростоми.

Гідронефроз — це патологічне розширення ниркової балії, результатом чого є порушення відведення сечі, що веде до атрофії тканин нирки. Патологія може бути різного ступеня вираженості, одно- або двостороннюю,  хронічної чи гострої форми. Гостра форма порушення призводить до незворотного порушення функції нирок.

Причиною гідронефрозу в онкопацієнтів, як правило, є порушення відтоку сечі внаслідок здавлювання сечоводів злоякісними новоутвореннями.

Ознаки гідронефрозу в першу чергу залежать від форми патології, ступеня її вираженості та локалізації. Гостра форма стрімко прогресує і проявляється такими симптомами:

• приступи сильного болю в області попереку, що віддає в зону промежини та паху;
• часте хворобливе сечовипускання;
• нудота, блювота;
• присутність у сечі домішок крові.

Медикаментозне лікування гідронефрозу неефективне і усуває лише симптоматику патологічного процесу. Позитивний результат дає проведення нефростомії з формуванням шляху виведення сечі та зниження тиску в нирці.

Цистостомія – хірургічна операція, що проводиться під загальним або місцевим знеболюванням, в процесі якої в сечовий міхур вводиться трубка (епіцистостома), до зовнішнього кінця якої кріпиться спеціальний мішок для збору сечі. Кінець цистоми, що знаходиться в сечовому міхурі, пришивається до стінки органа.

Однією з найпоширеніших причин цистостомії є здавлювання сечівника злоякісними або доброякісними новоутвореннями. Коли відновлюється природний спосіб виведення сечі, цістома видаляється.

Для нормальної роботи протягом тривалого часу цистома вимагає дотримання деяких правил догляду:

• стежити за чистотою шкірного покриву в області трубки (необхідно регулярно промивати цю зону з милом, обробляти фурациліном або розчином марганцівки);
• вимиту та підсушену шкіру слід обробити пастою Лассара — це надає дезінфікуючий, протизапальний та загоюючий ефекти;
• цистому слід промивати водою кімнатної температури;
• сечовий міхур необхідно санувати розчином фурациліну – для цього 30-40 мілілітрів розчину за допомогою шприца ввести в цистому, простежити за тим, щоб вміст міхура вийшов назовні і повторювати процедуру до досягнення прозорості рідини.