Герніопластика: видалення пахової та пупкової грижі у Києві

Вартість послуг у клініці «Добрий прогноз»

* послуги, на які поширюються знижки, уточнюйте у операторів кол-центру

• Лікарі хірурги вищої категорії з досвідом роботи понад 32 роки
• Прийом ведуть експерти програми “Я соромлюсь свого тіла” на СТБ
• Сучасне лапароскопічне обладнання Stryker (Німеччина)
• Перебування в стаціонарі 1 день, малотравматичність, швидка реабілітація
• Післяопераційне спостереження безкоштовно (1 місяць)
• Працюємо 7 днів на тиждень
• Чесна ціна

Щоб зрозуміти, що таке грижа і як вона утворюється, поговоримо, яку будову має черевна стінка. Самий поверхневий шар – шкіра, під нею розташована підшкірна жирова клітковина, глибше клітковини розташований апоневроз – шар сполучної тканини (в нормі він еластичний і міцний), який покриває м’язи черевної стінки і є «футляром» для них, глибше розташована очеревина, що покриває всередині всю черевну порожнину та органи в ній.

У нормі тиск у черевній порожнині трохи вищий за атмосферний (від 0 до 5 мм. рт.ст.). При важкому фізичному навантаженні, кашлі, здутті живота при метеоризмі, запорах, ускладненому сечовипусканні, ожирінні відбувається підвищення внутрішньочеревного тиску. При цьому черевна стінка починає відчувати навантаження. Якщо це навантаження тривале або часто повторюється, починає розтягуватися апоневроз – у результаті утворюється його дефект (грижові ворота), у який внутрішньочеревним тиском як «повітряну кулю» видуває очеревину. Цю розтягнуту ділянку очеревини називають грижовим мішком. Найчастіше такі дефекти утворюються в “слабких місцях” – там, де немає м’язового шару, він різко ослаблений або пошкоджений внаслідок травми чи операції. У жінок часто відбувається розтягнення (і як наслідок – ослаблення) передньої черевної стінки під час вагітності. Після операції може змінюватися анатомія шарів черевної стінки, виникає її стоншення на місці накладених швів, особливо при загоєнні післяопераційних ран.

За методом анатомічного розташування грижі класифікуються таким чином:

Пахова грижа – випинання очеревини в порожнину пахового каналу. Може бути вродженою та набутою.

Набуті грижі розвиваються внаслідок важких фізичних навантажень та ослаблення черевного пресу. Факторами, що сприяють розвитку грижі, можуть бути спадковість, травми в області паху, анатомічна слабкість м’язів черевної стінки, надмірна вага, хвороблива худорлявість, патології шлунково-кишкового тракту, непомірні фізичні навантаження, гіподинамія, хронічний кашель.

Існують різні форми грижі, залежно від місця знаходження грижового мішка:

• пахова
• канатикова
• пахово-мошонкова
• коса
• пряма
• комбінована
• підшкірна
• ковзна

Основною ознакою появи пахової грижі є опухлість або випинання в області паху, що збільшується при фізичній напрузі та непомітне в положенні лежачи. Больові відчуття є рідко, але якщо вони є, то можуть віддавати в область попереку.

Залежно від форми грижі можуть спостерігатися симптоми, притаманні органу, який випадає в грижовий мішок. При випаданні маткових труб у жінок може бути хвороблива менструація. Якщо випадає сечовий міхур, спостерігається хворобливе сечовипускання та біль у нижній частині живота. Якщо в грижовий мішок потрапляє сліпа кишка – можуть бути метеоризми, різі та запори.

Важливо не допустити ускладнення – затискання грижі. Приводом для негайного звернення до лікаря є інтенсивні болі в паху, напруженість і щільність грижі, ознаки інтоксикації: блідість, нудота, блювотні позиви, затримка випорожнень.

Стегнова грижа – випинання очеревини в стегновий канал через стегнове кільце.

Стегнова грижа найчастіше зустрічається у жінок, що пов’язано з анатомічними особливостями. Появі стегнової грижі, внаслідок ослаблення черевної стінки, сприяють її травми, вивихи стегна, післяопераційні рубці, надмірні фізичні навантаження, хронічний кашель, ожиріння.

Стегнова грижа може бути односторонньою або двосторонньою, вправною, невправною та ущемленою.
Початковий період розвитку протікає безсимптомно. Пацієнти можуть скаржитися на дискомфорт у пахвинній ділянці, у нижніх відділах живота та верхній частині стегна, особливо під час тривалої ходьби або при фізичному навантаженні. На передній поверхні стегна утворюється еластична опукла пухлина. Поява нудоти та блювання свідчить про утиск внутрішніх органів, і вимагає негайної госпіталізації.

Пупкова грижа – випинання в області пупка з характерним розширенням пупкового кільця.
Причиною появи пупкової грижі є ослаблення тканин і м’язів черевної стінки навколо пупкового кільця та зниження їхньої стійкості до тиску внутрішніх органів. Друга серйозна причина розвитку гриж – збільшення внутрішньочеревного тиску. Крім того, ризик виникнення грижі зростає при недостатньому фізичному навантаженні та слабкості м’язів, травмах живота, вагітності, ожирінні.
Факторами, що впливають на збільшення внутрішньочеревного тиску, є постійні надмірні фізичні навантаження, запори, тривалий кашель, ускладнені пологи.
Основний симптом пупкової грижі – невелике випинання в ділянці пупка. Больових відчуттів немає, вони можуть з’являтися лише при тривалих фізичних навантаженнях, і свідчать про прогрес захворювання. Якщо грижа зникає після прийняття горизонтального становища, це свідчить про те, що на цьому етапі грижу можна вправити.
У міру збільшення грижі, з’являються інші симптоми: нудота, блювання, відрижка, запори, порушення сечовипускання. Між грижовим мішком і черевною стінкою утворюються спайки, які заважають рухати грижу всередину грижового мішка – грижа стає невправною і призводить до ускладнень.
Найчастіше ускладнення пупкової грижі – її утиск. Ознаками утиску є різкі болі в області пупка, збільшення грижового випинання, шкіряні покриви навколо пупка темніють, у калових масах є сліди крові, з’являються нудота і блювота. У цьому випадку показане екстрене хірургічне втручання.

Грижа білої лінії живота (епігастральна грижа) – випинання внутрішніх органів через щілини між м’язами посередині живота, від «верхньої точки» живота до пупкового кільця. Може бути надпупковою (вгорі від пупка), колопупковою (в області пупкового кільця) або підпупковою (знизу від пупка). Головна причина виникнення такої грижі – ослаблення сполучної тканини, що призводить до її витончення, розширення та появи отворів. Виникає діастаз – розбіжність прямих м’язів у центрі живота. Причиною розходження м’язів може бути вроджена схильність, ожиріння, тяжкі фізичні навантаження.
Грижа білої лінії живота може протікати безсимптомно, проте в ряді випадків присутні больові відчуття у верхній частині живота, які посилюються при пальпації, напруженні або після їжі. Можливі диспептичні розлади, печія, запори.
Больові відчуття при грижах білої лінії живота можуть нагадувати симптоми гастриту, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатиту, холециститу або апендициту. Необхідне детальне обстеження та діагностика шлунково-кишкового тракту. Лікування грижі єдине – хірургічна операція.
Вентральні грижі – первинні грижі і післяопераційні грижі живота. Підлягають лише оперативному втручанню.

Вроджені грижі часто виникають у дітей і пов’язані з незавершеністю формування черевної стінки. Грижі, що з’явилися пізніше, є придбаними. Виникнути грижа може у будь-якому віці.
З моменту появи дефекту в черевній стінці, під впливом підвищеного внутрішньочеревного тиску, грижовий мішок поступово збільшується і поширюється в підшкірну клітковину. При цьому збільшується розмір дефекту. У грижовий мішок починає потрапляти вміст черевної порожнини. Спочатку процесу вміст, що потрапив у грижовий мішок, повертається в черевну порожнину під час переходу пацієнта в горизонтальне положення. На цьому етапі грижа є вправною. З плином часу, в результаті виниклого через постійну травматизацію запалення, вміст черевної порожнини не може повертатися назад і з’єднується з грижовим мішком. Таким чином утворюються спайки та грижа стає невправною.

Післяопераційна грижа – це рідкісне, але серйозне ускладнення після хірургічного втручання, коли внутрішні органи починають виділятися або проникати крізь шари черевної стінки в області, що зазнала операції. Цей небажаний ефект може виникнути після операцій у різних областях, таких як черевна порожнина, тазова або пахова область.

Основними факторами, що сприяють розвитку післяопераційної грижі, є неправильне загоєння рани, недостатня міцність черевної стінки після операції, або неправильне загоєння шва. Ця ситуація вимагає негайного втручання та уважного медичного спостереження.

Лікування післяопераційної грижі може включати консервативні методи, такі як носіння бандажу або спеціальної білизни для підтримки черевної стінки, а також корекцію харчування та фізичну активність. Однак у деяких випадках може знадобитися повторне хірургічне втручання для відновлення цілісності черевної стінки та запобігання подальшому виступу органів.

Основний акцент у лікуванні післяопераційної грижі — на попередженні її виникнення, що включає суворе дотримання рекомендацій щодо післяопераційного догляду та регулярне медичне спостереження в післяопераційному періоді.

На початкових етапах утворення грижі, основним її проявом є болючі відчуття або почуття дискомфорту – найчастіше це пов’язано зі «зростанням» грижових воріт. У період, коли грижа вправна, болючі відчуття можуть зменшитися або носити епізодичний характер (під час перебування в грижі вмісту). Коли грижа стає невправною, дискомфорт в області грижі стає постійним, до нього додаються симптоми, що залежать від того, який із внутрішніх органів знаходиться в грижовому мішку. При огляді вправної грижі в підшкірній клітковині визначається гладке еластичне утворення, яке збільшується в розмірах при кашлі або напруженні і зникає при переході в горизонтальне положення (вправлення грижі). Коли грижа перестає вправлятися, випинання стає більш щільним та чутливим.
Грижа є «пороховою бочкою». Безумовно, наявність грижі живота обмежує фізичну активність людини, і чим більше в розмірах вона стає, тим відчутніше це обмеження. Але максимальну небезпеку становить не так розмір грижі, скільки можливе виникнення ускладнень. Найчастішим ускладненням є утиснення. Коли і за яких обставин станеться утиск грижі, передбачити і спрогнозувати неможливо!

Внутрішні органи, що знаходяться у грижовому мішку мають свої судини. При черговому підвищенні внутрішньочеревного тиску ці судини перетискаються в грижових воротах – до органу перестає надходити кров, настає ішемія цього органу. У запущених випадках ішемія призводить до відмирання утисненої частини органу. Але не лише утиском небезпечна грижа. Навіть, якщо немає утиску, при знаходженні в грижі петель кишківника, може розвинутись часткова або повна кишкова непрохідність.
Чекати ускладнень, коли операція виконуватиметься за життєвими показаннями, або оперувати грижу без ускладнень у плановому порядку – вирішувати ВАМ.

Консервативного лікування грижі не існує. Якщо пацієнт не бажає оперуватися або рівень операційного ризику дуже високий – вдаються до носіння різних бандажів. Носіння бандажа не веде до лікування, а лише уповільнює прогресування зростання грижі. Крім того, носіння бандажу не виключає можливості розвитку ускладнень.
Методик оперативного лікування гриж різної локалізації розроблено дуже багато. Операція може бути виконана з пластикою черевної стінки області грижових воріт власними тканинами. На жаль, застосування такої методики збільшує ймовірність виникнення рецидивів. Це пов’язано з тим, що власні тканини змінені, що стало одним з факторів утворення грижі. Щоб уникнути рецидиву, місце пластики грижі можна зміцнити спеціальним сітчастим трансплантатом. У свою чергу, методик установки “сітки” теж багато. Принципово їх можна розділити на відкриті, коли доступ до грижі здійснюється шляхом розрізу на шкірі, і лапароскопічні, коли установка хірургічної сітки для грижі здійснюється спеціальними інструментами через невеликі проколи на черевній стінці під відеоконтролем.
Як лапароскопічний метод використовується протезуюча герніопластика.
Лапароскопічні операції гриж є найбільш щадними. Замість розрізу лікар проводить кілька проколів, якими вводяться інструменти для операції. У черевну порожнину вживлюється сітчастий імплантат, що унеможливлює подальше інфікування рани.
Обсяг і вид оперативного лікування розробляється в кожному випадку індивідуально, оскільки залежить від безлічі факторів.

Рецидив грижі – це повторне виникнення грижового виступу після попередньої хірургічної корекції. Це ускладнення досить поширене і вимагає серйозної уваги кваліфікованого фахівця.

Причини рецидиву грижі можуть бути різноманітними. Важливим фактором є недостатнє загоєння рани або ослаблення черевної стінки після початкової операції. Порушення в техніці хірургічного втручання, а також інфекційні захворювання можуть збільшувати ризик повторного утворення грижі.

Лікування рецидиву грижі часто потребує індивідуального підходу. У деяких випадках може знадобитися повторна хірургічна корекція для відновлення цілісності черевної стінки та усунення грижового виступу. Важливо також провести ретельну оцінку факторів, що сприяють рецидиву, щоб запобігти його виникненню в майбутньому.

Профілактика рецидиву грижі включає суворе дотримання післяопераційних рекомендацій, обмеження фізичної активності в період відновлення, а також регулярне медичне спостереження. Передопераційна підготовка та уважний вибір методу хірургічної корекції також відіграють важливу роль у зниженні ризику рецидиву грижі.

PS: Дана стаття написана лікарями клініки «Добрий прогноз» у науково-популярному стилі, легкому та доступному для розуміння людей без медичної освіти. Викладені медичні факти базуються на даних медичної літератури, протоколах, наказах та настановах лікування, затверджених Міністерством охорони здоров’я України. А також на даних іноземної медичної літератури та інтернет-видань.
PSS: Визначення діагнозу та вибір методики лікування залишається винятковою прерогативою Вашого лікаря! Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.