Рак передміхурової залози. Про захворювання

Діагностика та лікування раку простати 1,2,3,4 стадії (ступеня) в Україні в Києві в онкологічному центрі «Добрий прогноз»

Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

В даний час причини виникнення захворювання однозначно не визначені, однак існує низка факторів, що сприяють розвитку в простаті злоякісного процесу:  [1]

• вік – вважається основним фактором ризику, про що свідчить те, що дві третини пацієнтів, яким ставиться такий діагноз, відносяться до вікової групи старше 55-60 років. Це пояснюється залежністю злоякісного захворювання простати від рівня тестостерону, що змінюється з віком;
• спадкова схильність – якщо рак передміхурової залози діагностувався у когось із близьких родичів, ймовірність розвитку патології значно зростає. Результати статистичних досліджень показують, що ризик виникнення збільшується, якщо у родичок виявляли рак молочної залози;
• незбалансоване харчування — несприятливим фактором виступає раціон із переважанням тваринних жирів, м’яса, яєць, жирних молочних продуктів;
• аденома простати – прогресування доброякісної гіперплазії залози може стимулювати малігнізацію;
• шкідливі звички – вживання спиртних напоїв, наркотичних речовин, куріння пов’язане з надходженням в організм канцерогенних сполук, здатних стимулювати злоякісне переродження клітин доброякісного новоутворення простати;
• расова приналежність – доведено, що захворювання найчастіше зустрічається у представників негроїдної раси і рідко розвивається у азіатів. [2]

Залежно від морфологічних особливостей злоякісні захворювання простати діляться на два види: епітеліальні та неепітеліальні. [3]

Епітеліальні:

• Аденокарцинома (залізистий тип раку) – діагностується у 90% пацієнтів. За структурою виділяють дрібно- та великоацинарну, крибриформну та солідну.

Для визначення злоякісності аденокарцином застосовується шкала ступеня диференціювання, розроблена наприкінці 60-х років минулого століття канадським фахівцем-патоморфологом Глісоном:

• Глісон Х — ступінь диференціювання неможливо визначити;
• 1-4 – високодиференційована аденокарцинома (відрізняється низьким ступенем агресивності, сприятливим прогнозом), позначається G1;
• 5-6 – помірне диференціювання (середній ступінь злоякісності, відносно хороший прогноз), позначається G2;
• 7-8 — низький ступінь диференціювання (високоагресивний), позначається G3;
• 9-10 — недиференційована аденокарцинома (високоагресивна, стрімке зростання, швидкий розвиток метастазування, погано реагує або резистентна до лікування), позначається G4.

• перехідноклітинний (уротеліальний) рак – розвивається з клітин головних проток простати, локалізований біля уретри, відрізняється швидким зростанням і високим ступенем агресивності, метастазує в лімфатичні вузли та кістки;
• плоскоклітинний рак — зустрічається менш ніж у 1% пацієнтів, швидко метастазує, у багатьох випадках резистентний до хіміо- та променевої терапії, гормональної терапії;
• саркоматоїдний рак — діагностується в поодиноких випадках, в основному у пацієнтів похилого віку.

Три останні гістотипи відрізняються гіршою відповіддю на протипухлинну терапію, ніж аденокарциноми. Останнім часом на лікування цих типів розробляються орфанні препарати (лікарські засоби на лікування рідкісних типів захворювань). [4]

Неепітеліальні:

• лімфома;
• лейоміосаркому;
• гемангіосаркома.

Вирізняють такі стадії захворювання: [5]

• 0 стадія – відсутні ознаки первинної пухлини.
• 1 стадія – відсутні клінічні симптоми, пухлина не візуалізується за допомогою інструментальних методів, не пальпується. Злоякісний процес визначається лише за біопсії передміхурової залози та подальшого гістологічного дослідження матеріалу, проведених через високий рівень ПСА (простатспецифічного антигену).
• 2 стадія – спостерігається інвазія новоутворення в межах однієї або обох часток передміхурової залози, без пошкодження капсули. Патологія виявляється при пальпації та за допомогою інструментальних методик.
• 3 стадія — злоякісний процес поширюється за межі простати, вражає навколишній орган клітковину, один або обидві насінні залози.
• 4 стадія — рак передміхурової залози 4 стадія характерний тим, що утворення вражає тазову мускулатуру та стінки малого тазу, сечовий міхур, пряму кишку.

Також оцінюється стан лімфатичних вузлів та наявність віддалених метастазів:

• N0 – у регіонарних лімфовузлах відсутні метастази;
• N1 – у регіонарних лімфовузлах виявляються метастази;
• М0 – відсутність віддалених метастазів;
• М1 – виявлення віддалених метастазів (М1a – метастази у нерегіонарних лімфовузлах, М1b – у кістках, М1c – в інших органах).

Для точного визначення аденокарциноми використовується шкала ступеня диференціювання, розроблена наприкінці 60-х років минулого століття канадським фахівцем-патоморфологом Глісоном. Ступінь диференціювання найбільш поширеного та другого за поширеністю пухлинних компонентів оцінюється за п’ятибальною шкалою. Після цього отримані бали підсумовуються та визначається диференціювання пухлини:

• 1-4 – високодиференційований рак;
• 5-6 — помірне диференціювання;
• 7-8 – низьке диференціювання;
• 9-10 – недиференційований рак.

Чим нижчий показник Глісона, тим сприятливіший прогноз.

Підступність захворювання криється в тривалому латентному періоді та безсимптомному перебігу початкових етапів. Ранні прояви злоякісного процесу схожі з ознаками простатиту та аденоми простати. При локалізованій формі симптоми раку простати включають:

• прискорене, особливо в нічний час, утруднене сечовипускання;
• відчуття різі та печіння під час сечовипускання;
• слабкий і уривчастий натиск струменя сечі;
• відчуття неповного випорожнення сечового міхура, коли невдовзі після відвідування туалету пацієнт знову відчуває позиви до сечовипускання. [6]

При місцевому розповсюдженні у пацієнта спостерігаються:

• посилення хворобливих відчуттів при сечовипусканні та еякуляції;
• поява домішок крові в сечі (гематурія) та спермі (гемоспермія);
• болі в проміжній, лобковій та тазовій областях;
• болючі відчуття в ділянці нирок, зумовлені гідронефрозом;
• еректильна дисфункція;
• анурія;
• ниркова недостатність;
• анемія;
• погіршення апетиту та втрата ваги. [7]

Метастатичний процес проявляється:

• постійним ниючим болем у ребрах та хребті (при метастазах у кістці);
• утрудненим диханням, кашлем, кровохарканням (при метастазах у легені);

При даному онкозахворюванні метастазування починається на пізніх стадіях. На 3-й стадії діагностується розростання новоутворення за межі залози та розвиток метастатичних вогнищ у регіонарних (тазових) лімфатичних вузлах. На термінальній 4-й стадії у злоякісний процес залучаються віддалені органи та системи. З віддалених органів найчастіше уражаються кістки, а також метастази виявляються в печінці, легенях.

Метастатичний процес проявляється:

• постійним ниючим болем у ребрах та хребті (при метастазах у кістці);
• утрудненим диханням, кашлем, кровохарканням (при метастазах у легені);
• набряком нижніх кінцівок, пахвинної області, інших ділянок тіла (внаслідок ураження лімфатичної системи).

Діагностичні заходи для виявлення захворювання включають:

• первинну консультацію уролога — лікар збирає докладний анамнез, дізнається про скарги пацієнта, наявність родичів з онкопатологіями;
• пальцеве ректальне дослідження простати, при якому виявляється патологічна щільність, неоднорідність та збільшення розмірів залози, наявність інфільтратів та вузлів;
• ТРУЗІ (трансректальне ультразвукове дослідження) передміхурової залози;
• визначення рівня ПСА (глікопротеїну, що виробляється епітеліальними клітинами простати) у крові;
• біопсію простати під контролем ТРУЗІ з подальшим патогістологічним аналізом отриманих зразків;
• МРТ органів малого тазу. [8]

Концентрація ПСА у крові є показником здоров’я простати. У нормі цей показник вбирається у 4 нг/мл. Рівень ПСА при раку передміхурової залози завжди підвищений. При цьому можливість наявності злоякісного новоутворення залежить від величини параметра:

• від 4 до 10 нг/мл – не більше 5%;
• від 10 до 20 нг/мл – 25-30%;
• від 20 до 30 нг/мл – 50-75%;
• більше 30 нг/мл – 100%.

Враховується, що вміст ПСА підвищується не лише при раку простати, а й у разі простатиту та аденоми. [9]

У разі виявлення відхилень при пальцевому обстеженні, ТРУЗІ та аналізі на ПСА проводиться біопсія та патогістологічне дослідження. При підтвердженні наявності злоякісного утворення проводяться додаткові дослідження для визначення стадії процесу, гістотипу та ступеня диференціювання пухлини передміхурової залози. Пацієнтам з високим ризиком несприятливого прогнозу показані рентгенографія грудної клітки, КТ або МРТ черевних органів, сцинтиграфія кісток.

Лікування раку простати залежить від стадії процесу, загального стану пацієнта та прогнозів виживання.

На перших двох стадіях хвороби проводиться радикальна простатектомія – видалення залози, простатичного відділу уретри, насінніх залоз, шийки сечового міхура. При виявленні метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах показано лімфодисекцію. Ускладненнями подібної операції можуть виступати імпотенція та нетримання сечі.

Для припинення синтезу в організмі тестостерону, результатом чого є зменшення розмірів новоутворення, уповільнення його поширення проводиться енуклеація яєчок (видалення залізистої паренхіми, відповідальної за вироблення гормону). Також застосовується введення агоністів (аналогів) ЛГРГ: гозереліну, лейпрореліну, триптореліну та ін. та антагоністів ЛГРГ (дегарелікс, цетрорелікс та ін.). При метастатичному процесі показана андрогенна депривація, що є поєднанням хірургічної або медикаментозної кастрації з курсом андрогенів. Побічними ефектами гормональної терапії є зниження сексуального потягу, еректильна дисфункція, гінекомастія, остеопороз. [10]

Хіміотерапія при раку передміхурової залози показана при запущеній формі, на третій та четвертій стадіях захворювання, а також при слабкій ефективності гормонотерапії. На цих етапах також проводиться променева терапія у формі дистанційного або внутрішньотканинного (брахітерапія) опромінення.

Прогноз захворювання залежить від стадії процесу та ступеня диференціювання новоутворення. Несприятливий прогноз спостерігається за низької диференціювання. [11]

На першій-другій стадіях , за відсутності метастазів у регіонарних лімфовузлах та віддалених органах проведення радикальної простатектомії сприяє підвищенню п’ятирічного виживання до 75-85% пацієнтів, а десятирічне виживання спостерігається більш ніж у половини хворих. Після проведення променевої терапії п’ятирічний прогноз сприятливий практично 80%, десятирічний — 45-50%. За необхідності гормонотерапії п’ятирічна виживання не перевищує 50%.

1. Kenneth J. Pienta, MD; Peggy S. Esper, MSN / Risk Factors for Prostate Cancer // Ann Intern Med. 1993;118(10):793-803. DOI: 10.7326/0003-4819-118-10-199305150-00007
2. Prof Henrik Grönberg MD / Prostate cancer epidemiology // The Lancet, Volume 361, Issue 9360, 8 March 2003, pp. 859-864. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(03)12713-4
3. https://www.cancercenter.com/cancer-types/prostate-cancer/types
4. https://www.cancer.org/cancer/prostate-cancer/about/what-is-prostate-cancer.html
5. https://www.cancer.net/cancer-types/prostate-cancer/stages-and-grades
6. 6. Ian Thompson, James Brantley Thrasher, Gunnar Aus, Arthur L. Burnett, Edith D. Canby-Hagino, Michael S. Cookson, Anthony V. D’Amico, Roger R. Dmochowski, David T. Eton, Jeffrey D. Forman / Guideline for the Management of Clinically Localized Prostate Cancer: 2007 Update // The Journal of Urology, Volume 177, Issue 6, June 2007, pp. 2106-2131. https://doi.org/10.1016/j.juro.2007.03.003
7. Axel Heidenreich, Gunnar Aus, Michel Bolla, Steven Joniau, Vsevolod B. Matveev, Hans Peter Schmid, Filliberto Zattoni / EAU Guidelines on Prostate Cancer // European Urology Volume 53, Issue 1, January 2008, Pages 68-80. https://doi.org/10.1016/j.eururo.2007.09.002
8. C. Parker, S. Gillessen, A. Heidenreich, A. Horwich / Cancer of the Prostate: ESMO Clinical Practice Guidelines for diagnosis, treatment and follow-up // Ann Oncol (2015) 26 (suppl 5): v69-v77. https://doi.org/10.1093/annonc/mdv222
9. Horwich, J. Hugosson, T. de Reijke, T. Wiegel, K. Fizazi, V. Kataja / Prostate Cancer: ESMO Consensus Conference Guidelines 2012 // Ann Oncol (2013) 24 (5): 1141-1162 https://doi.org/10.1093/annonc/mds624
10. Teuvo Tammela / Настанова 00247. Рак передміхурової залози // Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications, LTD. – 2017-05-23 https://guidelines.moz.gov.ua/documents/3133
11. Steven Joniau, Alberto Briganti, Paolo Gontero, Giorgio Gandaglia, Lorenzo Tosco, Steffen Fieuws, Bertrand Tombal, Giansilvio Marchioro, Jochen Walz, Burkhard Kneitz, Pia Bader, Detlef Frohneberg, Alessandro Tizzani, Markus Graefen, Paul van Cangh, R. Jeffrey Karnes, Francesco Montorsi, Hein Van Poppel … Martin Spahn / Stratification of High-risk Prostate Cancer into Prognostic Categories: A European Multi-institutional Study //European Urology, Volume 67, Issue 1, January 2015, Pages 157-164. https://doi.org/10.1016/j.eururo.2014.01.020

• проведение комплексного обследования за один-два дня;
• лечение рака предстательной железы обсуждается на врачебном консилиуме, в состав которого входят онколог-уролог, химиотерапевт, хирург;
• проведение операции высококлассным опытным специалистом;
• проведение органосохраняющих операций;
• прохождение химиотерапевтического курса в комфортных условиях (кресельный и стационарный варианты);
• применение новейших перспективных препаратов и лечебных методик;
• система «все включено»: в комплекс оплачиваемых услуг входит консультация специалиста, диагностика, проведение операции, необходимые лекарственные препараты, пребывание в стационаре, питание;
• положительная психологическая атмосфера;
• доброжелательный медицинский персонал.