Гідронефроз: особливості, причини та способи лікування

Гідронефроз або водянка нирки є розширенням ниркової балії і чашок, яке розвивається завдяки порушенню процесу відтоку сечі, її накопиченню і атрофії паренхіматозного шару нирки. Згодом захворювання прогресує і призводить до загрозливих для життя пацієнта ускладнень. У статті ви дізнаєтеся про особливості та причини патології, способи її лікування та профілактики.

• Що таке гідронефроз нирок?
• Причини розвитку патології
• Класифікація патології
• Гідронефроз: симптоми
• Діагностика захворювання
• Гідронефроз нирки: лікування

Щоб зрозуміти, що являє собою це захворювання, давайте згадаємо анатомію. До функцій видільної системи, головним органом якої є нирки, входить очищення крові, формування сечі з розчиненими в ній відфільтрованими з крові сполуками та виведення її з організму. Процес очищення відбувається в нирковій паренхімі (виконує функції фільтра), після чого сеча збирається в балії і сечоводом виводиться в сечовий міхур.

Гідронефроз нирки характеризується блокуванням рівня з’єднання балії та сечоводу, внаслідок чого порушується природний струм сечі. Вона не може вийти з нирки, накопичується, що викликає розширення ниркових структур. Поступово настає руйнація та загибель ниркової паренхіми.

До шістдесятирічного віку захворювання частіше діагностується у жінок (пов’язане з патологіями репродуктивної системи та перебудовами під час вагітності), тоді як після цього віку в більшості випадків воно розвивається у чоловіків (як результат аденоми та онкозахворювань передміхурової залози).

Відомі досить різноманітні причини, що сприяють розвитку захворювання, але в цілому їх можна розділити на дві великі групи:

• визначаються наявністю будь-якої перешкоди в сечоводі, сечівнику або самому сечовому міхурі;
• засновані на зворотному струмі урини, викликаному недостатністю клапанів сечовика.

Також фактори, що сприяють розвитку гідронефрозу, поділяються залежно від локалізації порушення:

• уретра — стриктури сечівника, дивертикулез, атрезія уретри (внутрішні причини) та гіперплазія та онкопатології простати (зовнішні причини);
• сечовий міхур – дивертикул сечовика, карцинома, сечокам’яна хвороба, цистоцеле (внутрішні причини) та тазовий ліпоматоз (зовнішня причина);
• сечоводи — пухлини різного характеру, конкременти, грибкові інфекції, туберкульоз (внутрішні) та рак шийки матки, саркома, кісти яєчників, новоутворення простати, лімфоцеле, передавлювання сечоводу неправильно проходить нирковою артерією (зовнішнє).

Причинами можуть виступати запальні процеси в сечовивідних трактах, вродженими патологіями, травми спинного мозку.

Гідронефроз нирок розвивається в кілька етапів:

• 1 стадія – відзначається незначне розширення балії нирки, порушення функціонування органу не спостерігаються або виражені слабо;
• 2 стадія — нирки збільшуються не більше ніж на 20%, стінки значно розширеної балії витончені, функції пригнічені приблизно на 25-35%;
• 3 стадія — нирки збільшені практично вдвічі, балія та чашки значно розширені, функціонування органу погіршується на 75-80% або нирка взагалі не працює.

Залежно від ступеня пошкодження паренхіматозного шару нирки захворювання поділяється на кілька ступенів: від 1-го (повне збереження паренхіми) до 4-го (паренхіма відсутня).

Гідронефроз може протікати у гострій (адекватне своєчасне лікування дозволяє відновити функції нирок) та хронічній (пошкодження необоротні) формах.

Для гострої форми гідронефрозу характерним є стрімкий прогрес і такі прояви:

• інтенсивні, схожі з нирковою колікою, болі в ділянці нирок, що поширюються на стегно, пахвинну та проміжну зони;
• часте хворобливе сечовипускання;
• нудота з нападами блювання;
• гематурія (поява в сечі домішок крові).

Хронічна форма гідронефрозу, при односторонньому ураженні та відсутності інфекційних запалень, протягом тривалого часу протікає практично безсимптомно. Пацієнти скаржаться на такі симптоми:

• деякий дискомфорт і періодичні ниючі болі в ділянці нирок (при цьому біль посилюється після вживання великого об’єму рідини або після фізичної активності);
• поступово зростаючі ознаки хронічної втоми;
• артеріальна гіпертензія;
• гематурія;
• підвищення температури;
• піурія (поява гною в сечі).

Дві останні ознаки розвиваються при інфікованому гідронефрозі.

Чим небезпечний гідронефроз? Хронічна форма сприяє розвитку сечокам’яної хвороби, запалення нирки (пієлонефриту), гіпертонії. При інфікованому гострому захворюванні підвищується ризик сепсису. Одним з найбільш серйозних ускладнень, що загрожують життю пацієнта, є ниркова недостатність. Причиною смерті у разі стає інтоксикація організму продуктами азотистого обміну, порушення електролітного балансу. Смертельно небезпечний також розрив гідронефротичної нирки та витікання сечі в заочеревину.

На прийомі уролог проводить докладний збір анамнезу, проводить пальпацію та перкусію живота. При поверхневому огляді можливе визначення збільшеної бруньки. Надалі пацієнта направляють на такі обстеження:

• УЗД нирок та сечового міхура;
• УЗД кровоносних судин нирок;
• екскреторна урографія (дозволяє оцінити видільну здатність нирок);
• МРТ та КТ нирок;
• нефросцинтиграфія (використовується для оцінки кровопостачання органу).
• цистоскопія;
• нефроскопія;
• уретроскопія.

Останні три методи є ендоскопічними та дають можливості візуально визначити характер перешкоди для нормального відтоку сечі.

А тепер поговоримо про те, як вилікувати гідронефроз нирки.

Консервативні методи слабоефективні та спрямовані на симптоматичне лікування. За допомогою медикаментозних препаратів знімається біль, усувається або запобігає інфекційному запаленню, знижується рівень артеріального тиску. У разі гострого стану невідкладно проводиться черезшкірна нефростомія – виведення сечі, що накопичилася, і зменшення ниркового тиску.

Спосіб хірургічного лікування залежить від причини гідронефрозу, що виник. Так, на початкових стадіях захворювання використовуються реконструктивні пластичні операції. Стриктури сечоводів та уретри виступають показанням до бужування та стентування звужених сечоводів, балонної дилатації.

Великою мірою вибір методу лікування залежить від причини порушення відтоку сечі:

• перекриття сечоводу пухлиною — постановка нефростоми (катетера для виведення сечі, один кінець якого закріплюється в балії нирки, а інший черезшкірно виводиться назовні в області попереку і з’єднується з сечоприймачем);
• перекриття сечоводу каменем при сечокам’яній хворобі – літотрипсія (дроблення каменів). В Онкоцентрі «Добрий прогноз» проводиться контактна лазерна літотрипсія – подрібнення каменю до маленьких фрагментів та піску за допомогою підведеного до нього лазера.
• перекриття просвіту пухлиною простати — резекція залози, простактемомія, курс гормональної терапії.

У разі повної відмови однієї нирки та небезпеки розвитку загрозливих для життя ускладнень показана нефректомія — видалення ураженого органу.