ДІАРЕЯ ТА ЗАКРЕП ПРИ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

Онкозахворювання часто супроводжуються кишковими розладами – діареєю та закрепами. Незважаючи на поширеність подібних порушень, при розвитку злоякісного процесу ці симптоми дуже небезпечні та потребують обов’язкової терапії, без якої загрожують пацієнтові серйозними ускладненнями.

• Причини діареї у онкопацієнтів
• Симптоми діареї
• Лікування діареї при онкопатології
• Причини закрепу у онкопацієнтів
• Симптоми закрепу у онкопацієнтів
• Методи лікування закрепу

• Розповсюдження злоякісного новоутворення на кишківник.
• Залучення до злоякісного процесу інших травних органів.
• Оперативне видалення частини кишківника.
• Побічні ефекти при хіміотерапії.
• Індивідуальна реакція організму пацієнта на лікарські препарати, що застосовуються в медикаментозній терапії.
• Інфекційно-запальні захворювання, спричинені патогенними бактеріями або вірусами.
• Споживання недоброякісних продуктів.

Характерними ознаками розладу є:

• рідкі, рідкі калові маси;
• болючі спазми, що супроводжують дефекацію;
• необхідність часто відвідувати туалет;
• болючі відчуття в районі шлунка та кишечника;
• проблеми у стримуванні калових мас.

Діарея значно посилюється при вживанні неправильно приготованих, жирних і гострих страв.

За інтенсивністю діарея при онкозахворюваннях ділиться на кілька етапів:

• початковий — позиви до дефекації виникають близько 4 разів на добу;
• другий — розлад прогресує, пацієнт змушений відвідувати туалет від 6 до 7 разів на день;
• третій – за добу не менше 7-8 разів виникають позиви до дефекації;
• заключний — пацієнт відчуває необхідність сходити в туалет щонайменше 10 разів на день, у рідких фекальних масах спостерігається багато слизу, можливий пронос із кров’ю.

У разі виникнення гострої діареї призначають прийом протидіарейних препаратів.

Залежно від причини, що спричинила пронос, показані:

• кишкові інгібітори (енкефалін);
• препарати для боротьби з патогенною кишковою мікрофлорою;
• спазмолітики для усунення хворобливих відчуттів при дефекації (бускопан, гіосцин);
• засоби для прискорення виведення токсичних речовин (смекта, активоване вугілля);
• для відновлення нормальної мікрофлори кишечника (ентерожерміну, лінекс);
• пероральні розчини для запобігання зневодненню.

Для ослаблення симптомів кишкового розладу та прискорення одужання пацієнта слід дотримуватись певної дієти:

• щодня необхідно пити якнайбільше рідини (нежирний бульйон, яблучний та морквяний соки, журавлинний морс);
• споживати менше клітковини;
• їсти рисову кашу та навар, відварену картоплю, яйця, банани;
• їжу приймати часто, малими порціями;
• виключити алкогольні напої, сливовий та апельсиновий соки.

Закрепи при онкозахворюваннях — це стани, за яких зі складностями та тривалими перервами недостатньо спорожнюється кишківник. Характерною ознакою є відсутність почуття полегшення та відчуття переповненого кишківника після відвідин туалету.

При розвитку онкопатології виникненню цього кишкового розладу сприяють різні фактори, залежно від яких закрепи бувають кількох типів:

• механічні – обумовлені перекриттям просвіту кишки новоутворенням, що розвивається в кишківнику (зсередини) або в черевній порожнині (ззовні);
• токсичні — негативний вплив хіміопрепаратів (таксани, платиновмісні препарати, навельбін) на нервову систему викликає порушення моторики кишківника;
• ендокринні – виникають внаслідок змін гормонального фону при гормональній терапії, деяких операціях;
• гіподинамічні — зумовлені постільним режимом та недоліком фізичної активності;
• нейрогенні – розвиваються внаслідок депресивного стану;
• запальні — виникають при запальних процесах у органах травлення;
• аліментарні — недолік у живильному раціоні клітковини та деяких інших сполук;
• порушення водно-електролітного балансу — втрата великої кількості рідини при гострій діареї, прийомі діуретиків, асциті, підвищеній температурі тіла.

• болючість, відчуття розпирання, переповненості кишківника;
• метеоризм;
• нудота;
• розлади сну;
• втомлюваність, зниження працездатності;
• набуття шкірою жовтого відтінку, зниження її еластичності;
• травми слизової прямої кишки, розвиток геморою;
• психоемоційні розлади (погіршення настрою, депресії).

Тактика лікування залежить від типу цього кишкового розладу. У будь-якому випадку необхідна зміна раціону харчування, рекомендується давати пацієнтові випити натще склянку сливового, абрикосового або персикового соку, а через тридцять хвилин він повинен стимулювати дефекацію, ритмічно скорочуючи анус і погладжуючи круговими рухами живіт.

Проносні препарати застосовуються при онкозахворюваннях з великою обережністю, короткочасно і лише під медичним контролем. Такі препарати, як лактулоза, сприяють всмоктування вмісту кишечника великої кількості води, за рахунок чого воно збільшується в обсязі, що небезпечно у разі звуження просвіту кишки і деяких ускладненнях протипухлинної терапії. При тривалому використанні інших проносних засобів можливий розвиток атонії кишечника, що значно посилює хворобливі відчуття. Застосування проносних препаратів показано у разі гострого порушення. При хронічній формі найбільше підходить введення вазелінової олії для розрідження фекальних мас, а також клізми з водою кімнатної температури (гаряча вода всмоктується). Позитивного ефекту можна досягти за допомогою ректального введення гліцеринового супозиторію.

Для усунення закрепів часто необхідне призначення комплексу реабілітаційних заходів, які направлені на покращення якості життя пацієнта та мінімізацію побічних ефектів після хіміотерапії.

• продукти з вмістом великої кількості рідини та клітковини (збільшення обсягу споживаної клітковини заборонено при звуженому просвіті кишківника);
• нежирні кисломолочні продукти;
• сухофрукти (інжир, чорнослив, фініки, курага);
• свіжі овочі та фрукти (буряк, морквина, сливи, яблука);
• нежирна відварена курятина, риба.