ДІАРЕЯ ТА ЗАКРЕП ПРИ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

Онкозахворювання часто супроводжуються кишковими розладами – діареєю та закрепами. Незважаючи на поширеність подібних порушень, при розвитку злоякісного процесу ці симптоми дуже небезпечні та потребують обов’язкової терапії, без якої загрожують пацієнтові серйозними ускладненнями.

• Причини діареї у онкопацієнтів
• Симптоми діареї
• Лікування діареї при онкопатології
• Причини закрепу у онкопацієнтів
• Симптоми закрепу у онкопацієнтів
• Методи лікування закрепу

• Розповсюдження злоякісного новоутворення на кишківник.
• Залучення до злоякісного процесу інших травних органів.
• Оперативне видалення частини кишківника.
• Побічні ефекти при хіміотерапії.
• Індивідуальна реакція організму пацієнта на лікарські препарати, що застосовуються в медикаментозній терапії.
• Інфекційно-запальні захворювання, спричинені патогенними бактеріями або вірусами.
• Споживання недоброякісних продуктів.

Характерними ознаками розладу є:

• рідкі, рідкі калові маси;
• болючі спазми, що супроводжують дефекацію;
• необхідність часто відвідувати туалет;
• болючі відчуття в районі шлунка та кишечника;
• проблеми у стримуванні калових мас.

Діарея значно посилюється при вживанні неправильно приготованих, жирних і гострих страв.

За інтенсивністю діарея при онкозахворюваннях ділиться на кілька етапів:

• початковий — позиви до дефекації виникають близько 4 разів на добу;
• другий — розлад прогресує, пацієнт змушений відвідувати туалет від 6 до 7 разів на день;
• третій – за добу не менше 7-8 разів виникають позиви до дефекації;
• заключний — пацієнт відчуває необхідність сходити в туалет щонайменше 10 разів на день, у рідких фекальних масах спостерігається багато слизу, можливий пронос із кров’ю.

У разі виникнення гострої діареї призначають прийом протидіарейних препаратів.

Залежно від причини, що спричинила пронос, показані:

• кишкові інгібітори (енкефалін);
• препарати для боротьби з патогенною кишковою мікрофлорою;
• спазмолітики для усунення хворобливих відчуттів при дефекації (бускопан, гіосцин);
• засоби для прискорення виведення токсичних речовин (смекта, активоване вугілля);
• для відновлення нормальної мікрофлори кишечника (ентерожерміну, лінекс);
• пероральні розчини для запобігання зневодненню.

Для ослаблення симптомів кишкового розладу та прискорення одужання пацієнта слід дотримуватись певної дієти:

• щодня необхідно пити якнайбільше рідини (нежирний бульйон, яблучний та морквяний соки, журавлинний морс);
• споживати менше клітковини;
• їсти рисову кашу та навар, відварену картоплю, яйця, банани;
• їжу приймати часто, малими порціями;
• виключити алкогольні напої, сливовий та апельсиновий соки.

Закрепи при онкозахворюваннях — це стани, за яких зі складностями та тривалими перервами недостатньо спорожнюється кишківник. Характерною ознакою є відсутність почуття полегшення та відчуття переповненого кишківника після відвідин туалету.

При розвитку онкопатології виникненню цього кишкового розладу сприяють різні фактори, залежно від яких закрепи бувають кількох типів:

• механічні – обумовлені перекриттям просвіту кишки новоутворенням, що розвивається в кишківнику (зсередини) або в черевній порожнині (ззовні);
• токсичні — негативний вплив хіміопрепаратів (таксани, платиновмісні препарати, навельбін) на нервову систему викликає порушення моторики кишківника;
• ендокринні – виникають внаслідок змін гормонального фону при гормональній терапії, деяких операціях;
• гіподинамічні — зумовлені постільним режимом та недоліком фізичної активності;
• нейрогенні – розвиваються внаслідок депресивного стану;
• запальні — виникають при запальних процесах у органах травлення;
• аліментарні — недолік у живильному раціоні клітковини та деяких інших сполук;
• порушення водно-електролітного балансу — втрата великої кількості рідини при гострій діареї, прийомі діуретиків, асциті, підвищеній температурі тіла.

• болючість, відчуття розпирання, переповненості кишківника;
• метеоризм;
• нудота;
• розлади сну;
• втомлюваність, зниження працездатності;
• набуття шкірою жовтого відтінку, зниження її еластичності;
• травми слизової прямої кишки, розвиток геморою;
• психоемоційні розлади (погіршення настрою, депресії).

Тактика лікування залежить від типу цього кишкового розладу. У будь-якому випадку необхідна зміна раціону харчування, рекомендується давати пацієнтові випити натще склянку сливового, абрикосового або персикового соку, а через тридцять хвилин він повинен стимулювати дефекацію, ритмічно скорочуючи анус і погладжуючи круговими рухами живіт.

Проносні препарати застосовуються при онкозахворюваннях з великою обережністю, короткочасно і лише під медичним контролем. Такі препарати, як лактулоза, сприяють всмоктування вмісту кишечника великої кількості води, за рахунок чого воно збільшується в обсязі, що небезпечно у разі звуження просвіту кишки і деяких ускладненнях протипухлинної терапії. При тривалому використанні інших проносних засобів можливий розвиток атонії кишечника, що значно посилює хворобливі відчуття. Застосування проносних препаратів показано у разі гострого порушення. При хронічній формі найбільше підходить введення вазелінової олії для розрідження фекальних мас, а також клізми з водою кімнатної температури (гаряча вода всмоктується). Позитивного ефекту можна досягти за допомогою ректального введення гліцеринового супозиторію.

• продукти з вмістом великої кількості рідини та клітковини (збільшення обсягу споживаної клітковини заборонено при звуженому просвіті кишківника);
• нежирні кисломолочні продукти;
• сухофрукти (інжир, чорнослив, фініки, курага);
• свіжі овочі та фрукти (буряк, морквина, сливи, яблука);
• нежирна відварена курятина, риба.