ІМУНОГІСТОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРИ РАЦІ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

На сьогоднішній день рак молочної залози  за частотою займає друге місце після раку легені, а у жінок лідирує серед інших видів онкозахворювань. Високий відсоток летальних наслідків залежить від пізнього виявлення патології і, як наслідок, невчасного початку проведення комплексного лікування.

Для побудови лікувальної схеми, вибору найефективніших хіміотерапевтичних препаратів та методик необхідно визначити морфологічні особливості пухлини, її гістотип, наявність певних онкомаркерів. Для цієї мети проводиться біопсія з подальшим патогістологічним та імуногістохімічним дослідженням отриманих пухлинних зразків. За допомогою імуногістохімічного аналізу визначається наявність на поверхні злоякісних клітин рецепторів до жіночих статевих гормонів, рецепторної молекули HER2/neu, маркера проліферації злоякісних клітин Ki67.

Імуногістохімічний аналіз є особливим типом гістологічного дослідження, заснованим на імунній реакції антиген-антитіло. Антитіла розпізнають чужорідні для організму пухлинні елементи (антигени) та нейтралізують їх. При імуногістохімії використовуються реактиви, до складу яких входять мічені антитіла до певних пухлинних білків. По виникненню імунної реакції можна судити про наявність патологічних агентів, ступеня активності злоякісного новоутворення, реакцію певні хіміотерапевтичні препарати.

Імуногістохімія виділилася як окремий діагностичний метод у перші десятиліття минулого століття, на зорі бурхливого розвитку імунології. Сьогодні цей аналіз є обов’язковим при дослідженні особливостей будови ракової освіти, вивченні темпів її розвитку, агресивності, тяжкості перебігу захворювання. [1] З його допомогою вдається виявити клітини та їх компоненти, рецепторні молекули та ферменти, докладно вивчити процеси синтезу деяких сполук.

Протягом багатьох років рак молочної залози був предметом глибоких досліджень, внаслідок яких з’ясували тонкощі будови, розвитку та функціонування пухлини. Так, було виявлено, що на поверхневій мембрані клітин карциноми грудей знаходяться рецепторні білкові молекули, специфічні до жіночих репродуктивних гормонів — естрогену та прогестерону, що визначає чутливість до таргетного препарату трастузумабу, рецептор HER2/neu, маркер пухлинний VEGF (судинний ендотеліальний фактор росту), р53 білок. Визначення наявності та концентрації цих факторів є надзвичайно важливим для побудови схеми лікування, проте при стандартному гістологічному дослідженні їх не вдається виявити. [2] Це можливе лише при проведенні імуногістохімічного аналізу пухлинної тканини, одержаної при біопсії або хірургічній операції. У разі раку грудей матеріал для аналізу, як правило, виходить шляхом біопсії, проведеної на початок терапії. [3]

Рецептори цих жіночих статевих гормонів (ER і PR) у більшості випадків визначаються на клітинах злоякісного новоутворення молочної залози. Молекули естрогену та прогестерону прикріплюються до них, утворюючи комплекс, що активізує зростання пухлини. Препарати, які застосовують у гормонотерапії раку грудей, блокують ці рецептори, тим самим перешкоджаючи розвитку новоутворення. Крім того, імуногістохімічні підтипи раку молочної залози, що мають гормональні рецептори (гормональнозалежні, люмінальні підтипи), менш агресивні, відрізняються сповільненим темпом росту та пізнім метастазуванням.

Наявність рецепторів ER та PR вказує на можливість успішного застосування гормонотерапії, при якій використовуються такі препарати, як тамоксифен, летрозол, екземестан, синестрол, анастрозол. Точне визначення наявності гормональних рецепторів дозволяє значно підвищити ефективність лікарського лікування, що проводиться. Чутливість новоутворення до гормональних препаратів оцінюється за десятибальною шкалою. При визначенні гормональної чутливості більше двох балів потрібне підключення гормонотерапії. [4]

Ця білкова молекула є рецептором епідермального фактора росту пухлинних клітин. Приблизно у третині випадків раку молочної залози визначається підвищений вміст цієї сполуки, що зумовлює активний поділ та зростання. HER2-позитивні новоутворення слабо чутливі до хіміотерапевтичного лікування, променевої та гормональної терапії, що відрізняються високою агресивністю.

HER2- статус пухлини визначається для з’ясування необхідності проведення курсу анти-HER2-терапії таргетними препаратами з групи моноклональних антитіл (трастузумаб, пертузумаб, кадсила та ін.). Ці імунопрепарати розпізнають та блокують виключно HER2/neu, уповільнюючи стрімке зростання пухлини та роблячи її чутливою до дії хіміотерапевтичних препаратів. [5] Застосування хіміотерапії у поєднанні з таргетними препаратами значно підвищує ефективність лікування, збільшує відсоток виживання.

Імуногістохімічні маркери включають з’єднання Ki 67, що визначає швидкість поділу злоякісної клітини. Цей показник виражається у відсотках. У разі визначення менше 15% Ki 67 новоутворення має низьку агресивність, якщо Ki 67 коливається в діапазоні 30-50%, пухлина агресивна, якщо вище 50% – високоагресивна.

Крім того, від рівня Ki 67 залежить реакція онкоутворення на хіміотерапію: при низькому Ki 67 пухлина слабо чутлива до дії хіміотерапевтичних препаратів, у разі високого Ki 67 ефективність хіміотерапії підвищується. [6]

За змістом імуногістохімічних маркерів злоякісні новоутворення молочної залози поділяються на такі підтипи:

• люмінальний підтип А — наявність рецепторів естрогену та прогестерону, HER2-негативний, Ki 67 менше 14%;
• люмінальний (HER2-негативний) – наявність рецепторів естрогену і прогестерону, HER2-негативний, високий вміст Ki 67;
• люмінальний В (HER2-позитивний) – наявність рецепторів естрогену та прогестерону, HER2-позитивний, високий Ki 67;
• трипл-негативний (базальноподібний) – відсутність рецепторів естрогену та прогестерону, HER2-негативний. [7]

1. Chu JS, Shew JY, Huang CS / Immunohistochemical analysis of survivin expression in primary breast cancers // Journal of the Formosan Medical Association = Taiwan yi zhi [01 Dec 2004, 103(12):925-931]. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15624042
2. Dana Carmen Zaha / Significance of immunohistochemistry in breast cancer // World Journal of Clinical Oncology.- 2014 Aug 10; 5(3): 382-392. doi: 10.5306/wjco.v5.i3.382
3. Nicolaus Kröger, Karin Milde-Langosch, Sabine Riethdorf, Claudia Schmoor, Martin Schumacher, Axel R. Zander, and Thomas Löning / Prognostic and Predictive Effects of Immunohistochemical Factors in High-Risk Primary Breast Cancer Patients // DOI:1158/1078-0432.CCR-05-1340 PublishedJanuary 2006.
4. Yoshinari Ogawa, Takuya Moriya, Yasuyuki Kato, Mitsue Oguma, Katsumi Ikeda, Tsutomu Takashima, Bunzo Nakata, Tetsuro Ishikawa, Kosei Hirakawa / Immunohistochemical assessment for estrogen receptor and progesterone receptor status in breast cancer: Analysis for a cut-off point as the predictor for endocrine therapy // Breast Cancer (2004) 11:267. https://doi.org/10.1007/BF02984548
5. J Lehmann-Che, F Amira-Bouhidel, E Turpin, M Antoine, H Soliman, L Legres, C Bocquet, R Bernoud, E Flandre, M Varna, A de Roquancourt, L-F Plassa, S Giacchetti, M Espié, C de Bazelaire, L Cahen-Doidy, E Bourstyn, A Janin, H de Thé, and P Bertheau / Immunohistochemical and molecular analyses of HER2 status in breast cancers are highly concordant and complementary approaches // Br J Cancer. 2011 May 24; 104(11): 1739–1746. doi: 10.1038/bjc.2011.135
6. Halla Mohamed Ragab, Nervana Samy, Mie Afify, Nabila Abd El Maksoud, HebatAllah Mohamed Shaaban / Assessment of Ki-67 as a potential biomarker in patients with breast cancer // Journal of Genetic Engineering and Biotechnology.- Volume 16, Issue 2.- December 2018.- pp. 479-484. https://doi.org/10.1016/j.jgeb.2018.03.002
7. Naeem S , Naz S , Riyaz A , Jehangir F , Afzal N / Immunohistochemical Analysis Of Breast Cancer Subtypes And Their Correlation With Ki 67 Index // J Ayub Med Coll Abbottabad. 2018 Jan-Mar;30(1):94-96. https://jamc.ayubmed.edu.pk/index.php/jamc/article/view/3250