Рак щитовидної залози. Про захворювання

Вартість послуг у клініці “Добрий прогноз”

Ціну інших досліджень уточнюйте у операторів

Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

Як і у випадку багатьох видів онкозахворювань, фахівці не можуть точно відповісти на питання, що викликає рак щитовидної залози. З упевненістю можна стверджувати, що у 75-80% пацієнтів з таким діагнозом спостерігається зоб, і на ендемічних по зобу територіях частота патології в цілому значно вища. Проте виділяють чинники, у яких злоякісний процес розвивається у щитовидці зі значно більшою ймовірністю:

• тривале перебіг хронічного запалення щитовидки;
• хронічні форми запальних процесів або наявність новоутворень молочних залоз та репродуктивних органів;
• різкі зміни гормонального фону у жінок (вагітність, лактація, менопауза, клімакс);
• аденома щитовидної залози (вважається передраковою патологією);
• спадковий фактор – у пацієнтів, чиї близькі родичі страждають на рак щитовидки, ризик захворіти значно підвищений;
• спадкова схильність до ендокринних порушень та розвитку новоутворень залоз внутрішньої секреції;
• деякі спадкові захворювання (спадкова форма медулярного раку щитовидки, сімейний поліпоз, хвороба Коуден та інші);
• радіоактивне випромінювання — йдеться як про загальне опромінення внаслідок перебування поблизу аварії на АЕС, виконання роботи, пов’язаної з впливом радіоактивних променів, так і місцеве рентгенівське опромінення області голови та шиї (особливо це негативно впливає на дітей та підлітків);
• дефіцит йоду.

Як правило, виникненню онкозахворювання сприяє комбінація кількох негативних факторів.

Залежно від гістологічних особливостей розрізняють такі форми:

• папілярний рак щитовидної залози – зустрічається приблизно у двох третин пацієнтів з онкозахворюваннями щитовидки. Назва визначається мікроскопічними сосочками, що входять до мікроскопічного складу пухлини (лат. Papilla – сосочок). Злоякісний процес відрізняється повільним розвитком, локалізацією в більшості випадків в одній часточці залози (двостороннє розташування виявляється не більше ніж у 10-15% хворих) і частим поширенням на шийні лімфатичні вузли. Прогноз сприятливий: у більшості пацієнтів спостерігається відсутність рецидивів протягом понад 20 років. Несприятливому прогнозу сприяє літній вік, виявлення метастазів у регіонарних лімфовузлах та віддалене метастазування та розмір новоутворення, що перевищує 4 сантиметри;
• фолікулярний рак щитовидної залози – займає другу позицію по частоті народження (не більше 15% випадків онкопатологій щитовидки), джерело розвитку – фолікулярні клітини залози, виникає при дефіциті йоду в продуктах харчування. Незважаючи на те, що онкоутворення, як правило, не поширене за межами органу, рідко діагностуються метастази в лімфатичних вузлах, легені та кістках, прогноз менш сприятливий, ніж при папілярній формі.

Ці форми відрізняються високим ступенем диференціації.

• медулярний рак щитовидної залози – помірний ступінь диференціації, що розвивається з С-клітин (парафолікулярних) органу, становить приблизно 4-5% діагностованих випадків. Метастази можуть проникати в регіонарні лімфовузли та віддалені органи ще до виявлення у щитовидній залозі первинного новоутворення. Характерною ознакою є підвищення у крові вмісту ракового ембріонального антигену (РЕА) та кальцитоніну, що синтезуються злоякісними клітинами. Прогноз менш сприятливий внаслідок значної агресивності пухлини, раннього метастазування;
• анапластичний рак щитовидної залози – діагностується в поодиноких випадках, відрізняється низьким ступенем диференціації, швидким зростанням, поширенням на шийні структури та несприятливим прогнозом. Як правило, розвивається у пацієнтів похилого віку із вузловим зобом;
• лімфома щитовидки – розвивається з лімфоцитів у пацієнтів, більшість з яких страждають на тиреоїдит аутоімунної природи, позитивний ефект спостерігається при терапії іонізуючим випромінюванням.

У практичній онкології прийнято міжнародну систему класифікації раку щитовидної залози за системою TNM, згідно з якою виділяються такі показники:

Т – розміри та поширеність первинної пухлини:

• Т0 – первинне новоутворення не виявлено;
• Т1 – виділяють дві підстадії: Т1а – діаметр утворення, що не розповсюджується за межі залози, не перевищує 1 сантиметра і Т1b – розмір пухлини не більше 2 сантиметрів;
• Т2 – новоутворення від 2 до 4 сантиметрів у діаметрі не проростає в капсулу щитовидки;
• Т3 – утворення розміром більше 4 сантиметрів виявляється в межах залози, або пухлина будь-якого розміру проростає в м’язи навколишні або жирову клітковину;
• Т4 – також виділяють дві підстадії: Т4а – резектабельне недиференційоване злоякісне новоутворення не поширюється за межі органу та Т4b – нерезектабельна недиференційована пухлина, що захоплює сусідні тканини та структури.

N – регіонарні лімфатичні вузли:

• Nх – недостатньо даних для оцінювання;
• N0 – відсутність метастатичних вогнищ у регіонарних лімфовузлах;
• N1 – у трахеальних, преларингеальних, шийних та загрудинних лімфовузлах виявляються метастази.

М – віддалене метастазування:

• Мх – недостатньо інформації для оцінювання;
• М0 – відсутність метастатичного ураження віддалених органів;
• М1 – у віддалених органах виявляються метастази.

За показниками TNM виділяють такі стадії:

• 1 стадія – Т1N0M0;
• 2 стадія – T2N0M0;
• 3 стадія – T3N0M0, T1N1аM0, T2N1аM0, T3N1аM0;
• 4 стадія – виділяють наступні підстадії: 4А – T4аN0M0, T4аN1аM0, T1N1bM0, T2N1bM0, T3N1bM0, T4aN1bM0; 4B – T4bNлюба M0 і 4С – TлюбаNлюбаяM1.

Пухлина щитовидної залози буває первинною (при первісному виникненні саме в щитовидці) та вторинній (при проникненні новоутворення в залозу з довколишніх органів).

Різні стадії характеризуються такими клінічними проявами:

• 1 стадія – одиночне новоутворення, яке не проникає за межі залози, не деформує її та не обмежує рухливість органу, метастази в регіонарних лімфовузлах не виявляються;
• 2 стадія – одиночне онкоутворення, без проростання та обмеження рухливості залози, в регіонарних лімфовузлах метастази або відсутні, або можуть виявлятися на боці пухлинного вогнища;
• 3 стадія – поодинокі або множинні утворення, що проростають за межі залози, рухливість якої обмежена. У регіонарних лімфовузлах метастатичні осередки або не виявляються, або виявляються одно-або двосторонні з різним ступенем рухливості. Можливе здавлювання пухлиною стравоходу, трахеї, пошкодження поворотних нервів;
• 4 стадія – щитовидка позбавлена ​​рухливості, спостерігається метастазування в регіонарні лімфовузли та віддалені органи (відповідаючи на запитання, куди метастазує рак щитовидної залози, насамперед вказують легені та кістки).

Залежно від гістологічних особливостей розрізняють такі форми:

• папілярний рак щитовидної залози – зустрічається приблизно у двох третин пацієнтів з онкозахворюваннями щитовидки. Назва визначається мікроскопічними сосочками, що входять до мікроскопічного складу пухлини (лат. Papilla – сосочок). Злоякісний процес відрізняється повільним розвитком, локалізацією в більшості випадків в одній часточці залози (двостороннє розташування виявляється не більше ніж у 10-15% хворих) і частим поширенням на шийні лімфатичні вузли. Прогноз сприятливий: у більшості пацієнтів спостерігається відсутність рецидивів протягом понад 20 років. Несприятливому прогнозу сприяє літній вік, виявлення метастазів у регіонарних лімфовузлах та віддалене метастазування та розмір новоутворення, що перевищує 4 сантиметри;
• фолікулярний рак щитовидної залози – займає другу позицію по частоті народження (не більше 15% випадків онкопатологій щитовидки), джерело розвитку – фолікулярні клітини залози, виникає при дефіциті йоду в продуктах харчування. Незважаючи на те, що онкоутворення, як правило, не поширене за межами органу, рідко діагностуються метастази в лімфатичних вузлах, легені та кістках, прогноз менш сприятливий, ніж при папілярній формі.

Ці форми відрізняються високим ступенем диференціації.

• медулярний рак щитовидної залози – помірний ступінь диференціації, що розвивається з С-клітин (парафолікулярних) органу, становить приблизно 4-5% діагностованих випадків. Метастази можуть проникати в регіонарні лімфовузли та віддалені органи ще до виявлення у щитовидній залозі первинного новоутворення. Характерною ознакою є підвищення у крові вмісту ракового ембріонального антигену (РЕА) та кальцитоніну, що синтезуються злоякісними клітинами. Прогноз менш сприятливий внаслідок значної агресивності пухлини, раннього метастазування;
• анапластичний рак щитовидної залози – діагностується в поодиноких випадках, відрізняється низьким ступенем диференціації, швидким зростанням, поширенням на шийні структури та несприятливим прогнозом. Як правило, розвивається у пацієнтів похилого віку із вузловим зобом;
• лімфома щитовидки – розвивається з лімфоцитів у пацієнтів, більшість з яких страждають на тиреоїдит аутоімунної природи, позитивний ефект спостерігається при терапії іонізуючим випромінюванням.

Онкозахворювання щитовидки відрізняються змащеною клінічною картиною. На початкових етапах болючі симптоми не виявляються, або виражені дуже слабко.

Найбільш характерною ознакою є поява в ділянці залози вузлуватих утворень, причому при пальпації ці вузли найчастіше безболісні. Крім цього спостерігаються наступні симптоми раку щитовидної залози:

• збільшення шийних лімфатичних вузлів;
• утруднення процесу ковтання;
• біль у горлі та почуття здавленості (ці симптоми посилюються зі зростанням новоутворення);
• кашель, що не проходить більше трьох тижнів;
• охриплість голосу;
• ядуха;
• пригнічення апетиту та зменшення маси тіла;
• слабкість, швидка стомлюваність.

При медулярній формі відзначається гіперемія обличчя та кишкові розлади. З віком відзначається посилення хворобливих симптомів, швидке прогресування захворювання, більш часта зустрічність низькодиференційованої патології.

При медулярній формі відзначається гіперемія обличчя та кишкові розлади. З віком відзначається посилення хворобливих симптомів, швидке прогресування захворювання, більш часта зустрічність низькодиференційованої патології.

При раку щитовидки відзначаються метастатичні вогнища у регіонарних лімфатичних вузлах, але в термінальної стадії у віддалених органах (легких, надниркових залозах, мозку). Характер метастазування залежить від форм онкопатології:

• папілярна – метастази виявляються у третини пацієнтів із цією формою, найчастіше уражаються перешийок та сусідня частка залози, у деяких випадках – у злоякісний процес залучаються шийні лімфатичні вузли та віддалені органи;
• фолікулярна – агресивна форма, метастази виявляються в шийних лімфовузлах, іноді злоякісні клітини поширюються гематогенним шляхом (по кровоносних судинах) у віддалені органи;
• медулярна – метастазами уражаються шийні лімфовузли, трахея, рідше – віддалені органи;
• анапластична – швидке регіонарне та віддалене метастазування.

Як і для будь-якого виду онкопатології, для успішної боротьби з раком щитовидної залози важлива рання діагностика, для чого потрібні регулярні огляди профільного фахівця-ендокринолога. Підозри на наявність цього захворювання виникають, якщо при пальпації щитовидки він виявляє вузлуваті утворення різного розміру, консистенції та рухливості. У подібній ситуації лікар направляє пацієнта на УЗД, що дає змогу визначити розмір новоутворення, його локалізацію та структуру.

До діагностичних методів також належать:

• тонкоголкова біопсія – основний метод, за допомогою якого встановлюється діагноз. Для забору зразка пухлинної тканини для подальшого проведення цитологічного та патогістологічного досліджень використовується введення тонкої голки під постійним контролем УЗД;
• загальний та біохімічний аналізи крові – діагностичне значення має кількість лейкоцитів (визначається у лейкоцитарній формулі), вміст альбуміну та загального білка, показники функціонування нирок та печінки, визначення вмісту гормонів щитовидної залози та гіпофізу (тиреотропний гормон, тиреосинін);
• радіологічне дослідження – в організм пацієнта вводиться радіоактивний ізотоп йоду (I-131), який накопичується здоровими тканинами залози (меншою мірою) і тканинами патологічного вузла (більшою мірою), при цьому точки, в яких накопичилася більша кількість йоду, називаються гарячими », а менше – «холодними». За допомогою методу можливо визначити поширеність та стадію злоякісного процесу;
• КТ та МРТ – дозволяють диференціювати новоутворення доброякісної та злоякісної природи та уточнити стадію;
• генетичний аналіз крові – призначений для встановлення наявності у крові протоонкогену RET, що характерно для медулярної форми раку щитовидки.

При медулярній формі патології помітно зростає вміст кальцитоніну, а високий рівень тиреоглобуліну, що продукується в залозі, вказує на можливий рецидив захворювання.

Пацієнтів та їхніх близьких завжди цікавить питання: рак щитовидної залози, скільки живуть? Прогноз залежить від своєчасності виявлення патології та початку адекватного лікування, гістологічної будови пухлини.

Слід зазначити, що онкозахворювання щитовидки відрізняються змазаним перебігом та сприятливим прогнозом. Показники п’ятирічного виживання після проведення оперативного лікування за різних форм онкопатології щитовидної залози представлені в таблиці:

Зазначається, що найбільш сприятливий прогноз у людей 35-40 років, тоді як у пацієнтів старших за шістдесятирічний і молодший за двадцятирічний вік захворювання протікає не так м’яко і може супроводжуватися ускладненнями.