Рак сигмовидної кишки

Вартість послуг у клініці “Добрий прогноз”

Сигмовидна кишка – відділ товстого кишківника довжиною близько 40 см, розташований після ободової та перед прямою кишкою. Злоякісні пухлини цієї області – рак сигмовидної кишки (частка колоректального раку), – найчастіше викликані впливом на слизову оболонку розщеплених продуктів травлення під час остаточного утворення калових мас. З усіх випадків колоректального раку (рака товстого кишківника) частку раку сигмовидної кишки припадає близько 30%.

Схематичне розташування злоякісної пухлини (раку) сигмовидної кишки, що отримала свою назву за характерну вигнуту форму, завдяки якій відбувається уповільнення проходження калових мас до досягнення оптимальної для евакуації з організму консистенції

Новоутворення сигмовидної кишки рідше ростуть із слизової оболонки в просвіт кишки, являючи собою вузли на тонкій ніжці (екзофітні пухлини). Набагато частіше пухлина вражає всі шари кишки, виходячи її межі як із внутрішньої поверхні, блокуючи проходження калових мас, і виходячи на зовнішню поверхню (эндофитные пухлини).

У чотирьох із п’яти випадків клітинний тип раку цього відділу кишківника – аденокарцинома сигмовидної кишки, що росте із залозистих клітин слизової оболонки. Мукозна (слизова) аденокарцинома і персневидно-клітинний рак, що характеризуються набагато несприятливішим прогнозом, зустрічаються рідко.

Рак сигмовидної кишки – досить “молоде” захворювання – найвищий шанс захворіти у чоловіків віком від 40 до 60 років. На противагу цьому рак сигмовидної кишки відкриває унікальну можливість ранньої діагностики – новоутворення на ранніх стадіях, що протікають безсимптомно, може бути виявлено візуально при своєчасному проведенні відеоколоноскопії під час регулярного профілактичного обстеження (скринінгу).

Лікування раку сигмовидної кишки потребує високої кваліфікації клінічного онколога, що формує індивідуальну програму комплексного лікування. Для отримання очної або онлайн-консультації спеціаліста клініки “Добрий Прогноз” (Київ, Україна) заповніть форму зворотного зв’язку та наш спеціаліст зв’яжеться з Вами для уточнення.

Склад лікування, як правило, включає комбінацію таких методів, як хірургія, променеве лікування та хіміотерапію, іноді показана таргетна терапія. Очікувана ефективність лікування та прогноз визначаються особливістю клітинного складу пухлини та стадією, на якій було виявлено новоутворення сигмовидної кишки.

Короткий опис стадій раку сигмовидної кишки:

• 0 стадія – преінвазивна форма раку (в межах поверхневого епітеліального шару кишки), без ураження лімфовузлів та метастазування;
• 1 стадія – пухлина до 2 сантиметрів, процес не поширюється за межі слизового шару кишкової стінки, без метастазів;
• 2 стадія – виділяють дві підстадії:

– 2А (розмір пухлини більше 2 см, але менше кола кишки, без проростання кишкової стінки, лімфовузли не уражені, метастази);

– 2В (стінка кишечника пошкоджена пухлиною, але процес не зачіпає сусідні органи, метастази не виявляються);

• 3 стадія – дві підстадії:

– 3А (діаметр пухлини перевищує коло кишки, метастази в одному і більше регіонарних лімфатичних вузлах, віддалених метастазів немає);

– 3В (пухлина будь-якого розміру, стінка кишечника пошкоджена, спостерігається проростання пухлини за межі кишки – у вісцеральну очеревину, виявляються метастази у регіонарних лімфовузлах, віддалені органи не уражені);

• 4 стадія – важка поразка, дві підстадії:

– 4А – пухлина перекриває кишковий просвіт, уражені регіонарні лімфовузли, виявляються метастази в одному віддаленому органі;

– 4В – ураження сусідніх органів, утворення патологічних конгломератів, нориць, множинне метастазування в лімфатичні вузли та віддалені органи (найчастіше рак сигмовидної кишки метастазує у печінку, легені та хребет.

Схематичне зображення стадій раку сигмовидної кишки

Хірургія

Незалежно від стадії, основою лікування раку сигмовидної кишки є видалення хірургічного пухлини. Основна частина втручань виконується лапароскопічним способом, на ранніх стадіях можливе проведення ендоскопічної резекції (видалення) ураженої частини органу, порожнинні операції (лапаротомія) трапляються рідко.

Суть втручання – видалення ураженої частини кишки з наступним накладенням анастомозу – з’єднання здорових частин кишечника. На час загоєння анастомозу формується колостома – виведення кишки на черевну стінку для виділення газів і калових мас, після загоєння місця з’єднання відновлюється звичайна конфігурація кишківника, колостома висікається і про неї нагадує лише невеликий шрам.

Своєчасне виявлення, точна діагностика та виконане за сучасними міжнародними стандартами хірургічне втручання на ранніх стадіях раку сигмовидної кишки дозволяє обійтися без хіміотерапії та опромінення (променевої терапії).

У міру підвищення стадії захворювання виникає необхідність хірургічного видалення ураженого обсягу інших тканин, залучених до пухлинного процесу: лімфатичних вузлів, сусідніх органів і структур (наприклад, брижа). За наявності метастазів раку сигмовидної кишки їх видалення у поєднанні з передбаченою протоколами лікування хіміотерапією може бути виконано хірургічним шляхом, а у разі метастазів у печінку – навіть у межах одного втручання.

До хірургії відноситься і виконуване ендоскопічно стентування кишківника для відновлення його прохідності навіть на тих стадіях, коли видалення первинної пухлини не є можливим або доцільним. Така маніпуляція підвищує якість життя пацієнта.

Хірургія як паліативне лікування на термінальних стадіях застосовується у вигляді лікування найбільш небезпечних метастазів, що в поєднанні з хіміотерапією дозволяє збільшити тривалість життя, забезпечивши прийнятну її якість. При порушенні прохідності кишківника з паліативною метою виконується тотальна резекція кишки та виведення стоми.

Хіміотерапія

Показання до хіміотерапії та вибір адекватного її режиму згідно з міжнародними протоколами залежать від багатьох факторів, основний з яких – стадія захворювання.

На початкових стадіях, коли не підтверджено ризик поширення пухлини, хірургічне лікування може бути проведене без хіміотерапії. У міру підвищення стадії ураження організму рекомендовано післяопераційну (ад’ювантну) хіміотерапію. Ключовим є своєчасний початок введення препаратів – чим раніше починається лікування, тим вища ефективність.

У разі множинних нерезектабельних метастазів застосовуються різні комбінації хіміотерапевтичних та таргетних препаратів. Склад такого лікування визначається наявністю пухлинних клітин специфічних генних мутацій RAS і BRAF (виявляються при морфологічному дослідженні зразків, отриманих при біопсії). Таким чином послаблюються хворобливі симптоми, помітно підвищується якість життя, а деяких випадках вдається перевести метастази в операбельну форму.

Променеве лікування

При раку сигмовидної кишки променева терапія не застосовується як самостійне лікування. Попередня (неоад’ювантна) променева терапія виконується перед операцією для пригнічення росту ракових клітин та зменшення розмірів пухлини, зниження її активності. У післяопераційний період променева терапія застосовується з метою запобігання розвитку рецидивів.

Також променевий вплив показано при лікуванні метастазів раку сигмовидної кишки – сучасні методики радіохірургії (КіберНіж, TrueBeam STx) дозволяють дистанційно, без хірургічного втручання, зруйнувати метастази впливом разової високої дози іонізуючого випромінювання.

Завдяки розвитку сучасних методів лікування середній показник п’ятирічного виживання при раку сигмовидної кишки становить близько 65%. При цьому ключове значення має стадія, на якій було виявлено пухлину та розпочато її лікування.

Прогноз виживання при різних стадіях раку сигмовидної кишки:

• 1-ша стадія – 93%
• 2-я стадія – 82%
• 3-тя стадія – 58-59%
• 4-та стадія – не більше 8%

Підвищений ризик злоякісного переродження цієї частини товстої кишки пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями. На перетворення рідкого хімусу в калові маси більш щільної консистенції йде досить багато часу, протягом якого на слизову S-подібної сигмовидної кишки впливають токсичні канцерогенні сполуки, що знаходяться в їжі.

Тому до розвитку захворювання належать фактори, що уповільнюють перистальтику кишківника, що призводить до підвищення часу впливу канцерогенів на внутрішню поверхню кишки:

• незбалансоване харчування – великий вміст у щоденному раціоні м’ясної їжі, тваринних жирів, смажених та гострих страв, нестача рослинної клітковини;
• нестача фізичної активності;
• кишкові розлади – насамперед, запори;
• атонія кишківника (частіше – у літніх пацієнтів).

Крім того, причинами виникнення раку сигмовидної кишки є:

• хронічні форми запалення кишківника, передракові захворювання – більш ніж у половині випадків злоякісна пухлина сигмовидної кишки розвивається за наявності у пацієнта дивертикуліту, поліпів кишківника та інших патологій, пов’язаних із пошкодженням кишкової слизової оболонки;
• спадковий фактор — наявність у пацієнта близьких родичів, які страждають на онкозахворювання кишківника, синдром Лінча, сімейний аденоматоз товстої кишки.

Колоректальний рак загалом і рак сигмовидної кишки зокрема, підступний – початкові стадії протікають безсимптомно або зі слабко вираженими клінічними проявами. Тому основними факторами раннього виявлення раку сигмовидної кишки є адекватний скринінг (профілактичні обстеження) та онконастороженість самого пацієнта:

При виявленні таких симптомів, які можуть вказувати на початок раку кишки, необхідно терміново звернутися до лікаря для виключення онкологічного діагнозу:

• кишкові розлади (чергування діареї та запорів);
• метеоризм;
• втрата апетиту;
• зменшення маси тіла;
• підвищена температура;
• підвищена стомлюваність, слабкість;
• блідість, сірий відтінок шкірних покривів.

Лише при досягненні пухлиною значного розміру з’являються часті запори, сліди крові, гною та слизу в калових масах. Ушкодження кишкової стінки, утруднення проходження кишкового вмісту супроводжується тупими, болями в лівій частині живота. У деяких випадках першим зовнішнім проявом онкозахворювання є кишкова непрохідність. Про непрохідність кишечника свідчать повторювані приблизно кожні п’ятнадцять хвилин напади болю в лівій частині живота, затримка випорожнень, здуття живота, блювання.

Симптоми пізніх стадій раку сигмовидної кишки мають значення для своєчасної боротьби з ними, спрямованої на збереження якості життя. Проведення стінки кишківника може супроводжуватись перитонітом. На термінальних стадіях спостерігається виснаження, анемія ознаки гострої інтоксикації. Метастази в печінку, легені, кістки проявляються ознаками, характерними для порушення роботи цих органів.

Виділяють дві основні завдання діагностики раку сигмовидної кишки. Перша – своєчасне виявлення ранніх стадій шляхом обстеження здорових пацієнтів у плановому профілактичному порядку. Такий скринінг раку кишечника (в т.ч. сигмовидної кишки) повинен включати регулярну відеоколоноскопію (зазвичай, щорічно з 45 років), аналіз калу на приховану кров (на ранніх стадіях пошкодження поверхні кишківника незначні та виявити сліди крові може лише біохімічний аналіз), обстеження загального стану організму Враховуючи значну вагу спадкових факторів у ймовірності розвитку раку сигмовидної кишки, необхідно ретельне вивчення сімейного анамнезу для оптимізації персональної програми скринінгу. Вивчення рівня онкомаркерів крові не має клінічного значення, але динаміка показників може вказувати на початок пухлинного процесу.

За наявності підозр, незалежно від віку пацієнта, клінічний онколог (гастроентеролог рідко має достатній досвід та оснащеність для повноцінної діагностики раку кишківника) проводить комплекс заходів для вирішення другого завдання діагностики – визначення наявності, розміру, розташування, ступеня поширення та клітинного складу пухлини. Основою є відеоколоноскопія, під час якої можна візуально визначити підозрілу ділянку (у тому числі передракові стани) і взяти з неї зразок тканин (біопсія). Крім цього показано “віртуальна колоноскопія” – дослідження на базі комп’ютерної томографії (КТ), що застосовується для візуалізації кишківника та можливих новоутворень. Також проводиться МРТ органів черевної порожнини.

При підтвердженні пухлини сигмовидної кишки проводиться діагностика віддалених метастазів, що включає вивчення найбільш ймовірних органів-мішеней:

• печінка (МРТ та КТ черевної порожнини);
• легені (КТ легень);
• кістки (остеосцинтиграфія);
• головний мозок (МРТ мозку).

При можливості виконується комплексна позитронно-емісійна томографія (ПЕТ/КТ) для визначення ступеня пухлинного ураження, яке може кардинально змінити тактику лікування.

Також проводиться генетичне тестування зразків пухлинних тканин (імуногістохімія) для виявлення наявності мутацій RS та BRAF для подальшого призначення таргетних препаратів.

Враховуючи значну кількість особливостей діагностики раку кишківника, спеціалізований онкологічний центр є найкращим вибором для проведення скринінгу у пацієнтів поза групами ризику, і для регулярних спостережень у пацієнтів зі спадковою схильністю до цього захворювання.