Базаліома шкіри. Про захворювання

Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

Захворювання діагностується у пацієнтів усіх вікових груп, більшою мірою йому піддаються жінки. За частотою народження воно становить приблизно 1% від усіх видів злоякісних новоутворень і близько 10% серед онкопатологій шкіри. Останнім часом спостерігається тенденція до зростання захворюваності на меланому: за статистикою, кожні 5-7 років кількість реєстрованих випадків подвоюється. Меланома — це злоякісне новоутворення шкіри, що найчастіше розвивається серед населення країн, розташованих на півдні, що пояснюється інтенсивним сонячним випромінюванням.

Найчастіше рак шкіри розвивається у світлошкірих (люди з I та II фототипами шкіри) і рідко діагностується у смуглошкірих та представників негроїдної раси. Фактором, що стимулює виникнення та зростання онкоутворення, є вплив надлишку ультрафіолетового опромінення, пов’язаний із тривалим перебуванням під відкритими сонячними променями. У двох третин пацієнтів меланома з’являється внаслідок малігнізації різних типів невусів (родинок) та інших пігментних утворень.

До групи ризику цього захворювання входять такі особи:

• люди з I (скандинавським) та II (світлошкірим європейським) фототипом, що відрізняються світлим або рудим волоссям, світлими очима та шкірою, яка, як правило, дуже швидко згорає на сонці;
• ті, у кого великі ділянки тіла зазнавали сонячних опіків та особи (особливо молоді), які тривалий час перебувають під відкритим сонячним промінням;
• пацієнти з іншими різновидами раку шкіри в анамнезі;
• особи, у близьких родичів яких діагностувалась меланома;
• ті, хто має на тілі понад сто родимок;
• пацієнти, у яких пігментні невуси розташовані на часто травмованих ділянках шкіри;
• особи, які вдавалися для видалення родимок до послуг неспеціалізованих клінік та косметичних кабінетів.

Одна з класифікацій захворювання ґрунтується на клінічних особливостях різних гістологічних типів:

• Поверхнево-поширювальна меланома – діагностується більш ніж у половині всіх випадків цього виду онкопатології шкіри. На ранній стадії з’являється малих розмірів чорна або коричнева пляма, яка не виступає над шкірою. Горизонтальна фаза може затягнутися до 6-7 років, у вертикальній пухлині стрімко розростається, починає підніматися над шкірою.
• Вузлова меланома – виявляється в кожному п’ятому випадку меланоми, відрізняється характерною вузлуватою формою, чорним або фіолетово-червоним відтінком, з самого початку захворювання височить над шкірою.

На ці два гістотипи припадає до 85% діагностованих випадків цього злоякісного новоутворення.

• Лентиго меланома – причиною розвитку є злоякісне переродження меланозу Дюбрейля, зустрічається в 15-20% випадків. Горизонтальна фаза може тривати до двох десятиліть, при подальшому розвитку та поширенні вглиб дерми пухлинне вогнище набуває нерівномірного забарвлення та нерівних обрисів. Розвитку пухлини сприяє вплив ультрафіолетового випромінювання (сонячні промені), тому у більшості пацієнтів патологія виявляється в ділянці обличчя, шиї. Також до захворювання більше схильні літні люди.
• Акральна лентигінозна меланома – новоутворення, що виникає на долонях кистей рук і підошвах ніг, нігтьових пластинках (частіше великих пальців), межах дерми та слизової оболонки. Часто зустрічається у представників негроїдної та азіатської рас (переважно у чоловіків), тоді як у європейського населення діагностується у поодиноких випадках. Загалом цей вид меланоми діагностується не більше, ніж у 3% пацієнтів. Характерна відмінність від інших видів меланоми полягає в тому, що до розвитку цієї онкопатології не призводить злоякісна зміна родимки. Агресивна, відрізняється несприятливим прогнозом, пов’язаним насамперед із пізньою діагностикою.
• Невоїдна меланома.
• Десмопластична меланома – місцевий рецидив, що розвивається після проведення хірургічного лікування.

Гістологічний тип пухлини мінімально позначається на агресивності та тяжкості перебігу захворювання. На прогноз впливає товщина новоутворення по Бреслоу: чим більший цей показник, тим більша ймовірність розвитку метастазування та нижчий відсоток виживання.

Крім того, згідно з однією з прийнятих класифікацій, меланома поділяється за фазою розвитку на горизонтальну та вертикальну. На перших етапах захворювання збільшення новоутворення відбувається лише у горизонтальній площині, причому межі шару епітеліальної тканини не порушуються. При подальшому прогресуванні патологічний процес зачіпає глибинні шари шкіри та підшкірну клітковину. На цій фазі новоутворення швидко збільшується, розвивається метастазування.

Наприкінці минулого століття розробили визначення стадій меланоми згідно з системою TNM.

Виділено три показники:

• первинна пухлина (Т) – Т0 – відсутність ознак первинного новоутворення, Т1 – товщина пухлини менше 1 мм, Т2 – товщина від 1,01 до 2 мм, Т3 – товщина від 2,01 до 4 мм, Т4 – товщина понад 4 мм. При цьому в стадіях Т1 – Т4 виділяють дві підстадії: a – без виразки, b – з виразкою;
• регіонарні лімфовузли (N) – N0 – відсутність метастазів в регіонарних лімфовузлах, N1 – метастази визначаються в одному лімфовузлі, N2 – метастази виявлені в 2-3 лімфатичних вузлах, N3 – визначається більше чотирьох лімфовузлів, уражених метастазами (можливе виявлення , або перебування у лімфовузлах транзиторних метастазів). Поряд з N1 і N2 можлива літерна вказівка: a – мікрометастаз (діагноз встановлюється після проведення біопсії сторожового лімфатичного вузла або після лімфаденектомії) та b – макрометастаз (крім патоморфологічного аналізу метастатичні вогнища виявляються за клінічними ознаками);
• віддалені метастази (М) – М0 – віддалене метастазування не виявляється, М1а – уражені віддалені зони шкіри та підшкірної клітковини, лімфовузли, М1b – метастатичні осередки в легенях, М1с – метастазування в інші органи.

На першій стадії визначається Т1 та Т2а, метастази в регіонарних лімфовузлах та віддалених органах відсутні. Виділяють три підстадії другої стадії: 2А, 2В і 2С, що відрізняються характеристиками первинного новоутворення (Т2b – Т4а), метастазування в лімфовузли та віддалені органи не виявляється. Третя стадія відрізняється будь-яким Т, будь-яким N більше 1 і будь-яким М. Четверта стадія характеризується будь-яким Т, будь-яким N та наявністю віддаленого метастазування.

Симптоми меланоми бувають досить різноманітними. Це стосується і локалізації пухлинного вогнища, його консистенції та особливостей фарбування. Новоутворення буває різної форми, від чорного до рожево-фіолетового відтінку, рівномірно забарвленим або депігментованим, еластичним або твердим. Метастази меланоми поширюються на інші зони шкіри, лімфовузли, легені, печінку, нирки, кістки, головний мозок.

Як правило, розвитку онкоутворення шкіри сприяє малігнізація невусів (родинок). Про початок цього процесу свідчить:

• розростання та ущільнення;
• зміна забарвлення (потемніння чи посвітлення);
• поява виразок;
• відчуття сверблячки в зоні родимки;
• гіперемія шкіри навколо родимки;
• виникнення розростань у вигляді променів, що відходять від невуса;
• поява поблизу родимки нових цяток невеликого розміру;
• збільшення розмірів регіонарних лімфатичних вузлів.

Множинні ознаки патології, достатньо відрізняються один від одного, ускладнюють своєчасну діагностику, необхідну для успішного проведення лікування. Давайте розберемося, як визначити рак шкіри?

Підозри на малігнізацію родимки виникають, коли раптово змінюється колір невуса, забарвлення та краї стають нерівномірними, а на поверхні зникає характерний для шкіри малюнок. Сигналом про необхідність термінового відвідування дерматолога є почервоніння шкіри навколо родимки, поява на ній виразок та ерозій, кровоточивість, свербіж.

Одним з діагностичних методів, що дозволяють визначити характер шкірних утворень, є дерматоскопія – дослідження підозрілої ділянки за допомогою спеціального приладу, що забезпечує збільшення зображення в 20-30 разів. Проведення біопсії протипоказане, оскільки це може стимулювати зростання пухлинного вогнища та поширення метастазів.

Найбільш точні методи – цитологічний аналіз взятого з поверхні пухлини мазка та патогістологічне дослідження віддаленого новоутворення.

Крім того, показані такі обстеження:

• рентгенографія органів грудної клітки (флюорографія в даному випадку не проводиться);
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та малого тазу, периферичних лімфовузлів;
• визначення показника ЛДГ (при виявленні метастазів);
• комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія грудної та черевної порожнин та малого тазу.

Меланома є активно метастазуючим раком шкіри. Доведено, що можливість поширення метастазів прямо пропорційна глибині інвазії (товщині) пухлини.

Поширення метастазів відбувається лімфогенним (у регіонарні лімфовузли) та гематогенним (віддалені внутрішні органи) шляхом. Метастазування починається на 3-й стадії, при цьому уражаються розташовані в безпосередній близькості від новоутворення, які називають сторожовими, лімфатичні вузли.

На термінальній стадії спостерігається віддалене метастазування. При цьому вражаються:

• легені (у 35% випадків);
• печінка (25%);
• головний мозок (15-18%);
• кістки (10-15%);
• кишечник (приблизно 5%).

Успішне лікування меланоми шкіри потребує постійного нагляду за станом пацієнта. Для цього проводиться:

• поверхневий огляд шкіри та лімфатичних вузлів;
• рентгенографічне дослідження грудної клітки;
• ультразвукове дослідження черевних органів, віддалених та периферичних лімфатичних вузлів.

Режим обстежень також залежить від стадії хвороби та ступеня ризику виникнення рецидивів:

• 0 стадія – щорічний поверхневий огляд;
• 1 та 2А стадії – протягом перших п’яти років поверхневий огляд необхідний раз на півроку, потім – раз на рік, за потреби пацієнта направляють на інструментальні обстеження;
• 2В, 3 та 4 стадії — у разі відсутності хворобливих симптомів обстеження має проводитися раз на три місяці протягом перших двох років, протягом наступних трьох років кожні півроку і потім щорічно.

Враховуючи агресивність меланоми та складності з ранньою діагностикою, навіть наявність в арсеналі лікарів сучасних потужних лікарських засобів не надто змінила картину на краще. На початку терапії на розвиненій стадії п’ятирічний рубіж долає менше половини пацієнтів. В інших випадках смерть настає раніше.

Слід зазначити, що за умови діагностики захворювання на першій стадії та негайному початку лікування тривалої ремісії вдається досягти у 90% випадків. Тому консультацію кваліфікованого онкодерматолога варто отримати якнайшвидше після того, як були помічені характерні зміни родимки. Власники двох перших фототипів шкіри повинні уникати впливу на відкриту шкіру прямих сонячних променів. За наявності пігментних плям необхідно захищати їх від сонця та сонячних опіків.