ГОРМОНОТЕРАПІЯ ПРИ РАКУ ПРОСТАТИ

Багато пацієнтів та їхніх родичів витрачають час (1-6 міс.), намагаючись самостійно розібратися у своїй хворобі та варіантах лікування.
Час в онкології це головний ресурс: чим раніше розпочато лікування – тим кращий прогноз.
Читайте, дізнавайтеся, АЛЕ, не втрачайте час!
Знайдіть лікаря, якому довіряєте та починайте лікування!

Рак простати впевнено займає одну з лідируючих позицій щодо частоти народження та смертності в числі чоловічих онкозахворювань. Доведено, що одним із основних факторів, що сприяють зростанню онкоутворень, є чоловічі статеві гормони (андрогени). У цій статті ми розглянемо особливості гормональної терапії — найефективнішого методу лікарського лікування патології.

Гормональна терапія при раку простати заснована на негативному впливі на активність злоякісних клітин низького рівня тестостерону. Це пояснюється тим, що зростання онкоутворення передміхурової залози безпосередньо залежить від вмісту в крові андрогенів: чим вищий рівень чоловічих гормонів, тим активніший хаотичний поділ клітин і збільшення розмірів пухлинного вогнища. У той же час статевий гормон жінок – естроген – має протилежну дію, пригнічуючи зростання новоутворення.

В організмі чоловіка до 90% тестостерону виробляється у яєчках. При проведенні хімічної (під дією гормональних препаратів) або хірургічної (орхіектомія) кастрації припиняється природна продукція тестостерону, і його рівень поступово знижується до необхідного вмісту менше 0,5 нг/мл.

В останні десятиліття гормональна терапія застосовується значно частіше, ніж хірургічна кастрація, оскільки подібне лікування ефективно, набагато легше, фізично та психологічно переноситься пацієнтом, оборотно (після припинення прийому гормональних препаратів сексуальна активність може відновитися).

Гормонотерапія при раку простати Найчастіше проводиться за допомогою таких груп препаратів:

• Аналоги лютеїнізуючого рилізинг-гормону (ЛГРГ) – принцип дії заснований на схожості з істинним ЛГРГ. Вироблення тестостерону в яєчках стимулюється продукованим у гіпофізі лютеїнізуючим гормоном (ЛГ). ЛГРГ приєднуються до рецепторів у гіпоталамусі, знижуючи синтез ЛГ. При падінні рівня ЛГ знижується вироблення тестостерону. До препаратів цієї групи належать гозерелін, леупролід, трипторелін. Їхня дія оборотна: після припинення прийому вироблення тестостерону поступово відновлюється.
• Антиандрогени – у чоловічому організмі тестостерон виробляється не тільки в яєчках, а й у незначній кількості (не більше 10%) у надниркових залозах. Саме цим пояснюється той факт, що повне пригнічення синтезу гормону в яєчках не завжди достатньо знижує його рівень у крові. Для придушення активності тестостерону, що виробляється в надниркових залозах, використовуються антиандрогени. Зазвичай препарати цієї групи (бікалутамід, флутамід) застосовують у комплексі з аналогами ЛГРГ.
• Блокатори ЛГРГ — перешкоджають продукції ЛГ у гіпофізі, тим самим пригнічуючи вироблення тестостерону, мають швидку дію. До цієї групи належить препарат дегарелікс.
• Інгібітори синтезу андрогенів — у 2011 році до клінічної практики було впроваджено препарат абіратерон, який пригнічує продукцію тестостерону шляхом пригнічення синтезу необхідного для цього ферменту.
• Естрогени — жіночі статеві гормони діють, подібні до хімічної кастрації, пригнічуючи вироблення тестостерону.

При призначенні лікування враховується стадія онкозахворювання, поширеність патологічного процесу, наявність метастазів, вік та загальний стан пацієнта.

Гормональна терапія при раку передміхурової залози призначається у випадках:

• місцевого поширення злоякісного процесу, обмеження новоутворення межами залози;
• неможливість проведення пацієнту інших видів лікування;
• віддалене метастазування (у кістки та інші органи);
• терапія рецидиву, який розвинувся після хірургічного лікування або курсу променевої терапії.

Найбільш широко застосовуються в гормональній терапії аналоги ЛГРГ застосовуються шляхом підшкірних ін’єкцій чи імплантування. Тривалість курсу коливається від місяця до року. Після першого прийому препарату цієї групи розвивається так званий ефект спалаху – короткочасне різке підвищення вмісту тестостерону, після чого його рівень знижується до мінімального. Після першого введення у пацієнта загострюється злоякісний процес та його прояви (болі в кістках, погіршення зсідання крові та інші). Цей стан знімається за допомогою антиандрогенів.

Бікалутамід у високих дозах та флутамід досить рідко викликають виражені побічні ефекти, проте можуть стати причиною постійної слабкості та набухання грудних залоз.

Дегарелікс застосовується шляхом введення під шкіру раз на місяць. Після застосування може розвиватися почервоніння, припухлість та болючість у місці уколу, підвищення вмісту печінкових ферментів.

Естрогени здатні викликати серйозні побічні ефекти у вигляді тромбофлебіту та серцево-судинних порушень.

Основним показником ефективності терапії, що проводиться, є вміст тестостерону в крові пацієнта. При вираженій чутливості до призначених препаратів рівень має бути подібним до показника після проведення орхіектомії і не перевищувати 0,5 нг/мл.

При позитивних результатах гормонотерапії покращується самопочуття пацієнта, зменшується вираженість хворобливих симптомів, не спостерігається прогресії патологічного процесу та розвитку ускладнень На жаль, позитивні прояви терапії є тимчасовими, і через певний час новоутворення втрачає чутливість до застосовуваних препаратів. Ефективність відзначається в середньому протягом 2-4 років, однак у деяких пацієнтів розвиток захворювання припиняється більш ніж на 10 років.

У багатьох випадках спочатку чутливе до гормонотерапії новоутворення з часом перестає реагувати на андрогени, що застосовуються, — стає гормонорезистентним. Точна причина цього явища не знайдена, проте, за найвірогіднішою версією, розвиток стійкості ґрунтується на численних мутаціях, що відбуваються у злоякісних клітинах. В результаті через кілька років після початку лікування призначені гормональні препарати втрачають ефективність.

У такій ситуації препарати змінюються на інші: так, приблизно на 6-8 місяців збільшення і поширення онкоутворення пригнічується за допомогою стероїдних гормонів або естрогенів, що продукуються в надниркових залозах. Однак для великого відсотка пацієнтів спостерігається подальша прогресія захворювання та повна резистентність до всіх відомих гормональних препаратів.

У нашому Онкоцентрі пацієнтам надаються такі послуги:

• консультації кваліфікованих лікарів-онкологів та хіміотерапевтів;
• проходження діагностичного обстеження за 1-2 дні;
• індивідуальний підбір схеми та режиму проведення гормонотерапії;
• використання високоякісних препаратів провідних зарубіжних компаній-виробників;
• вибір аналогічних препаратів різної вартості;
• постійний медичний контроль;
• симптоматична терапія для зняття побічних ефектів.

В Україні дозволено застосування протоколів лікування, затверджених Європейською асоціацією онкологів ESMO  і Американською Національною онкологічною мережею NCCN

Стандартної схеми лікування, ефективної для кожного пацієнта з цим діагнозом, не існує. Методи та режим проведення терапії, тривалість лікування підбираються індивідуально, залежно від стадії захворювання, віку та загального стану пацієнта, наявності у нього протипоказань.

Розібратися в ситуації та скласти індивідуальний план обстежень та лікування зможе лише кваліфікований лікар онколог.