Нетримання сечі у жінок. Про захворювання

Вартість гінекологічних послуг у клініці «Добрий прогноз»

* Акційна вартість прийому гінеколога можлива у лікаря Ковалишиної Н.В. та Янчевської Г.О.

Нетримання сечі, або інконтиненція – проблема, з якою стикається безліч представниць прекрасної статі будь-якого віку. Найчастіше жінці некомфортно розповідати про таке порушення не лише лікареві, а навіть близькій подрузі, тому звернення за медичною допомогою постійно відкладають. Завдяки несвоєчасній діагностиці лікування патології ускладнюється і не завжди проходить успішно. У цій статті ми познайомимо з особливостями захворювання, розповімо про його причини та способи терапії.

Прояви розлади полягають у неконтрольованому жінкою мимовільному виділенні тієї чи іншої кількості сечі. Результати медичних статистичних досліджень вказують на те, що патологія розвивається приблизно у 20% жінок дітородного віку, ближче до менопаузи їх кількість збільшується до 30-35%, а нетримання сечі у жінок похилого віку зустрічається більш, ніж у 50% випадків [1,2].

У жінок найчастіше розвивається стресове нетримання сечі – стан, при якому мимовільне виділення незначних порцій урини відбувається при легких фізичних навантаженнях, кашлі, сміху. Порушення ґрунтується на слабкості міхурного або уретрального сфінктерів, недостатній міцності тазової мускулатури та зв’язок.

Особливо гостро ця проблема стоїть перед пацієнтками, які народжували природним шляхом. Порушення негативно позначається як самопочуття, сприяючи розвитку низки серйозних ускладнень. Психологічний аспект полягає у обмеженні соціальних контактів, замкнутості, дезадаптації. Жінки, що страждають на патологію, практично не спілкуються з іншими людьми, не бувають в компаніях, вільний час проводять на самоті. При цьому пацієнтка стає все більш замкненою, відчуває постійний дискомфорт, у неї розвиваються депресії та неврози, але все одно до останнього терпить, перш ніж звернутися до лікаря [3]. Недостатня кількість інформації, присвяченої цьому захворюванню, незнання пацієнтками способів його лікування та профілактики призводять до того, що більшість жінок не вдаються до допомоги фахівця, у кращому разі намагаючись впоратися «бабусиними» засобами.

Нетримання сечі завдає жінці як фізичний, так і моральний дискомфорт. Соромлячись свого стану, пацієнтка не звертається до лікаря, стає дратівливою та замкненою, обмежує спілкування з оточуючими.

Діагностують такі типи нетримання [4]:

• стресове – розвивається внаслідок ослаблення м’язово-зв’язувального апарату тазу, мимовільне виділення сечі спостерігається при різкому збільшенні показника внутрішньочеревного тиску при значних фізичних навантаженнях, сміху, чханні, кашлі;
• ургентне (імперативне) – обумовлено гіперактивністю сечового міхура. У пацієнтки виникає непереборний позив до сечовипускання, який має бути задоволений негайно;
• змішане – поєднує ознаки перших двох типів, проявляється у виникненні при фізичних навантаженнях непереборного бажання негайно помочитися, після чого сеча виділяється мимоволі;
• ятрогенне – розвивається при прийомі низки лікарських препаратів;
• інші форми – нетримання при переповненні сечового міхура, енурез, сечовипускання під час статевого акту.

Також розрізняють кілька ступенів виразності стресового нетримання:

• легка – спостерігається нетримання сечі при кашлі, чханні, напруженні, інших незначних фізичних навантаженнях;
• середня – помірні навантаження (тривала ходьба по пересіченій місцевості, підйоми сходами, різка зміна положення тіла);
• важка – виникає після легких фізичних напруг (вставання, повороти лежачи, стан спокою).

Розвитку стресової форми нетримання сприяють:

• ускладнені пологи – велика дитина, розриви тканин промежини та тазової мускулатури, вузький таз;
• хірургічні операції на розташованих у малому тазі органах;
• опущення та випадання репродуктивних органів;
• гормональні зміни в менопаузальний період (недостатнє вироблення естрогену, що призводить до атрофії сечостатевих органів);
• хронічні форми урологічних патологій (уретрити, цистити);
• регулярні закрепи;
• різке зменшення маси тіла;
• надлишкова вага [5];
• тяжкі фізичні навантаження.

Стресове нетримання виникає після будь-якого фізичного навантаження, що сприяє зростанню внутрішньочеревного тиску. Ургентна форма може бути пов’язана з дією таких подразників, як звук води, що ллється, сліпучий спалах, гучний звук. Ятрогенне нетримання розвивається при прийомі деяких видів препаратів: сечогінні, антидепресанти, седативні засоби [6].

Стресова форма характеризується неконтрольованим виділенням урини, за відсутності позивів до сечовипускання, при фізичній напрузі різного ступеня вираженості. Прогресування порушення проявляється у збільшенні сечі, що виділяється, від двох-трьох крапель до всієї рідини, що на даний момент знаходиться в сечовикові, і зменшенні навантажень, що сприяють сечовиділенню.

У разі ургентного типу нетримання супроводжується необхідністю частого відвідування туалету в нічний час, сечовипусканням понад вісім разів протягом доби. При комплексі нетримання з опущенням міхура спостерігаються ниючі болі в нижній частині живота, відчуття затримки рідини в сечовику після сечовипускання та інших хворобливих ознак [7].

Патологія загрожує розвитком таких ускладнень:

• інфекційні запалення сечостатевих органів (цистит, пієлонефрит, вагініт);
• дерматит у зоні паху (через підтікання урини);
• психоемоційні розлади (неврози, депресії, замкнутість, дратівливість).

У Спеціалізованій клініці «Добрий прогноз» пацієнтам пропонується:

• проведення консультацій, обстежень та лікування кваліфікованими досвідченими фахівцями;
• точна та швидка діагностика протягом 1-2 днів;
• вибір ефективної схеми лікування на лікарському консиліумі;
• застосування нових методик та препаратів;
• уважний медичний персонал;
• комфортні умови перебування у стаціонарі;
• Позитивна психологічна атмосфера.

PS: Дана стаття написана лікарями клініки «Добрий прогноз» у науково-популярному стилі, легкому та доступному для розуміння людей без медичної освіти. Викладені медичні факти базуються на даних медичної літератури, протоколах, наказах та настановах лікування, затверджених Міністерством охорони здоров’я України. А також на даних іноземної медичної літератури та інтернет-видань.

PSS: Визначення діагнозу та вибір методики лікування залишається винятковою прерогативою Вашого лікаря! Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

1. Prof Peggy Norton MD, Linda Brubaker MD / Urinary incontinence in women // The Lancet.-January 2006.- Vol.367, Issue 9504.- P.7-13. [Google Scholar]
2. Brown, Jeanette S. MD; Grady, Deborah MD; Ouslander, Joseph G. MD; Herzog, A. Regula PhD; Varner, R. Edward MD; Posner, Samuel F. PhD / Prevalence of Urinary Incontinence and Associated Risk Factors in Postmenopausal Women // Obstetrics & Gynecology: July 1999 – Volume 94 – Issue 1 – p 66–70. [Google Scholar]
3. https://www.medicinenet.com/urinary_incontinence_in_women/article.htm
4. Beata Stach-Lempinen / Настанова 00236. Нетримання сечі у жінок // Настанови на засадах доказової медицини. Створені DUODECIM Medical Publications, Ltd.- 2017-12-12
5. Vaughan CP, et al. Impact of obesity on urinary storage symptoms: results from the FINNO Study. J Urol. 2013;189:1377–1382. [PubMed] [Google Scholar]
6. MD Jeanette S. Brown, PhD Dana G. Seeley, MS Josephine Fong, PhD Dennis M. Black, MD, MPH Kristine E. Ensrud, MD, MPH Deborah Grady, The Study of Osteoporotic Fractures Research Group / Urinary incontinence in older women: Who is at risk? // Obstetrics & Gynecology.- May 1996.- Vol. 87, Issue 5, Part 1.- P. 715-721
7. Yoshitaka Aoki, Heidi W. Brown, Linda Brubaker, Jean Nicolas Cornu, J. Oliver Daly and Rufus Cartwright / Urinary incontinence in women // Nat Rev Dis Primers. 2017 Jul 6; 3: 17042. [Google Scholar]
8. https://www.womenshealth.gov/a-z-topics/urinary-incontinence