Що таке Крауроз вульви

Крауроз вульви – це хронічне атрофічне захворювання зовнішніх статевих органів у жінок. Воно характеризується витонченням, сухістю та дегенерацією слизової оболонки та шкіри вульви. Така патологія супроводжується вираженим свербінням, печінням і може суттєво знижувати якість життя, особливо у літньому віці. Даний стан відноситься до передракових, тому потребує своєчасної діагностики та комплексного підходу до лікування.

У медичній практиці прийнято виділяти кілька форм захворювання залежно від виразності симптомів та ступеня ураження тканин:

1. Початкова – атрофічна: характеризується помірною сухістю, відчуттям стягнутості, незначним свербінням. Тканини поступово втрачають еластичність.
2. Розвинена – склеротична форма: включає виражені атрофічні зміни, шкіра стає щільною, білуватою, може спостерігатися деформація піхви.
3. Ускладнена — дистрофічна: характеризується глибокими тріщинами, хворобливістю, виразками та високим ризиком злоякісного переродження.

Лікування захворювання потрібно починати негайно після виявлення перших ознак, щоб якнайшвидше виключити дискомфорт та подальші ускладнення.

Симптоми краурозу вульви розвиваються поступово і часто спочатку сприймаються жінкою як тимчасовий дискомфорт. Його можуть пов’язувати з віковими змінами або недостатньою гігієною у певних умовах.

Які ознаки вказують на те, що настав час звернутися за консультацією до лікаря і не встановлювати діагноз самостійно?

• Свербіж — це головний і один із ранніх симптомів захворювання. Він може бути постійним або періодичним, посилюватись у нічний час або після сечовипускання. Також може призводити до розчісування, мікротравм і навіть тріщин шкіри. Якщо при використанні звичайних зволожуючих кремів або мазей свербіж не проходить і його інтенсивність не зменшується, необхідно негайно прийти на огляд до гінеколога.
• Сухість, стягнутість і витончення слизової оболонки — в результаті атрофічних змін слизова оболонка стає тонкою, втрачає свою природну вологість. Виникає відчуття стягнутості та сухості, особливо при русі, фізичній активності або статевому контакті.
• Зміна кольору шкіри. Через порушення мікроциркуляції та втрати пігментації, шкіра слизової стає білуватою або сірувато-білою. Може стати шорсткою, з дрібними зморшками, іноді простежуються рубці.
• Печіння та біль при сечовипусканні, особливо за наявності тріщин та ерозій.
• Дискомфорт в інтимній сфері – статевий акт стає болючим, утрудненим.

Причини краурозу вульви до кінця не вивчені, проте фахівці виділяють низку факторів, які з високою ймовірністю сприяють виникненню та прогресуванню цього захворювання:

• дефіцит естрогенів – з настанням клімаксу рівень жіночих статевих гормонів знижується, відбувається атрофія слизових оболонок та шкіри вульви;
• порушення у роботі щитовидної залози, надниркових залоз, гіпофіза, що впливають на гормональний фон;
• ендокринні патології – цукровий діабет, ожиріння створюють несприятливий фон;
• ряд аутоімунних захворювань – імунна система помилково атакує клітини власного організму, включаючи клітини шкіри та слизових, що може призводити до запальних та склеротичних змін в області вульви;
• порушення місцевого кровообігу – варикозне розширення вен малого тазу, судинні порушення, вікові зміни судинної стінки;
• тривалі запалення в області статевих органів можуть призводити до зміни pH і мікрофлори, пошкодження епітелію, ущільнення та рубцювання тканин.

Якщо є дані про сімейні випадки краурозу, це дозволяє говорити про можливу спадкову схильність. Зокрема, якщо захворювання спостерігалося у матері, бабусі чи сестри, ризик розвитку зростає.

Для встановлення точного діагнозу застосовується комплексний підхід, що включає кілька етапів:

• гінекологічний огляд – дозволяє візуально визначити характерні зміни шкіри та слизової оболонки вульви;
• кольпоскопія (вульвоскопія) – збільшене зображення дозволяє детально розглянути ступінь ураження тканин;
• цитологічне та гістологічне дослідження – біопсія шкіри вульви з подальшим аналізом дозволяє диференціювати крауроз від онкологічних захворювань, лейкоплакії та інших дерматозів;
• лабораторні аналізи – загальний та біохімічний аналіз крові; гормональний профіль (рівень естрогенів, ФСГ, ЛГ);
• мазок на мікрофлору та ПЛР-діагностика на ІПСШ;
• імунограма при підозрі на аутоімунну природу хвороби;
• консультації суміжних фахівців, може знадобитися участь дерматолога, ендокринолога, онколога, психотерапевта, щоб визначити, від чого виник крауроз вульви і з чого правильніше розпочати лікування.

Тільки після отримання результатів повної діагностики можна встановити діагноз та вибрати правильну схему лікування, яка буде ефективною та підійде у конкретному випадку.

Терапія краурозу вульви спрямована на зниження та усунення симптомів, уповільнення прогресування захворювання та відновлення якості життя. Підхід завжди індивідуальний і включає консервативне, апаратне та хірургічне лікування.

Консервативне

Застосовуються місцеві препарати естрогенів у вигляді кремів, мазей, свічок для відновлення слизової оболонки та поліпшення її еластичності. При вираженому запаленні та свербіні застосовуються кортикостероїди. За наявності аутоімунного захворювання призначається імунотерапія. Якщо є безсоння та тривожні розлади, призначається седативна терапія.

Апаратне

Після того, як лікар визначив, чим лікувати крауроз вульви медикаментозно, може бути призначена лазеротерапія для стимуляції регенерації тканин, поліпшення кровопостачання та відновлення слизової оболонки. Також може бути призначена фотодинамічна терапія для прицільного впливу на змінені ділянки при підозрі на передракові зміни.

Хірургічне

Застосовується у запущених випадках або за наявності зрощень та деформацій. Це може бути пластична операція з відновлення анатомії вульви, висічення змінених ділянок шкіри та слизової оболонки, а також радикальне видалення ураженої області.

Мета реабілітації після лікування – підтримати досягнутий терапевтичний ефект, а також знизити ризик повторного загострення. Для цього важливі контрольні огляди кожні 3-6 місяців протягом першого року, далі – 1-2 рази на рік. Лікар оцінює стан тканин, при необхідності призначає підтримуюче лікування.

У період відновлення після терапії важливим є правильний догляд та зміцнення отриманих результатів:

• за наявності гормонального дефіциту, особливо в менопаузі, призначаються місцеві естрогенні препарати, щоб відновити слизову оболонку, запобігти рецидивам та покращити мікроциркуляцію;
• лікар може порекомендувати регулярне використання інтимних кремів та гелів на основі гіалуронової кислоти, декспантенолу, алантоїну, натуральними маслами, щоб відновити бар’єрну функцію шкіри та слизової оболонки;
• крім того, важливе ретельне дотримання інтимної гігієни – використання м’яких, гіпоалергенних гігієнічних засобів з нейтральним pH без ароматів, антисептиків. Відмова від спринцювання, агресивного мила, щоденних прокладок з ароматизаторами.

Попередження розвитку краурозу особливо актуальне для жінок, які перебувають у групі ризику: у менопаузі, з гормональними порушеннями, аутоімунними або хронічними запальними захворюваннями. Що рекомендується робити?

• Проходити регулярне обстеження у гінеколога-ендокринолога, особливо після 40-45 років.
• Своєчасно приймати призначену замісну гормональну терапію, особливо у формі місцевих засобів.
• Використовувати гігієнічні засоби без агресивних ПАР, ароматизаторів.
• Не використовуйте щоденні прокладки на постійній основі.
• Дотримуватись обережності при депіляції та голінні інтимної зони.
• Носити вільну бавовняну білизну.
• Використовувати лубриканти для статевого акту при недостатній кількості природної змазки.
• Лікувати інфекційно-запальні захворювання сечостатевої сфери.
• Підтримувати нормальний рівень глюкози під час діабету.

Важливо пам’ятати, що регулярний огляд у гінеколога та турбота про здоров’я загалом дозволяють зберегти повноцінну якість життя, сексуальне здоров’я та психологічний добробут жінки.