Як розпізнати і лікувати Цистит: Повний посібник для жінок

Цистит – це запалення сечового міхура, яке найчастіше пов’язане з інфекцією. Хоча цистит може зустрічатися і у чоловіків, жінки страждають від цього захворювання набагато частіше.

При появі перших, навіть незначних симптомів циститу, важливо негайно звернутися до лікаря, щоб здати аналізи та розпочати ефективне лікування. Самостійне втручання чи ігнорування симптомів не призведе до швидкого одужання, а в перспективі може лише погіршити ситуацію.

Цистит відноситься до поширених захворювань сечового міхура, що супроводжується його запаленням. Він буває гострим, з різкими проявами симптомів, або хронічним, коли запалення виникає багаторазово або триває довго.

Основний механізм розвитку захворювання – попадання бактерій через уретру до сечового міхура. При нормальному функціонуванні організму сеча має антисептичні властивості, які запобігають розмноженню бактерій. Однак, якщо імунна система ослаблена або існують інші причини, що створюють середовище для поганих бактерій, вони починають розмножуватися і інфікувати органи.

Коли бактерії потрапляють у сечовий міхур, вони закріплюються на клітинах слизової оболонки, запускаючи запальний процес. Це призводить до набряку, який звужує уретру і ускладнює нормальне сечовипускання. У відповідь на інфекцію сечовий міхур починає активно виділяти рідини, намагаючись «вивести» бактерії, що призводить до симптомів циститу у вигляді частого і хворобливого сечовипускання.

Захворювання класифікується за різними ознаками, включаючи характер запалення та причину його виникнення.

Гострий цистит

Це найбільш поширена форма, яка характеризується раптовим початком та яскраво вираженими симптомами. Гостра фаза потребує негайного лікування, оскільки без втручання інфекція може призвести до серйозніших захворювань.

Симптоми:

• часті позиви до випорожнення;
• біль та печіння при сечовипусканні;
• каламутна сеча;
• домішки крові у сечі;
• тягнучий біль внизу живота;
• біль у ділянці спини;
• підвищена температура тіла (не завжди).

Хронічний

Розвивається, коли гостре запалення не вилікували належним чином чи інфекція повторюється кілька разів. Захворювання триває кілька місяців або навіть років, що призводить до постійного подразнення та запалення слизової оболонки сечового міхура. Вимагає більш тривалого та комплексного лікування, а також ретельної діагностики для з’ясування причин рецидивів.

Ознаки хронічного циститу:

• постійні позиви до сечовипускання;
• біль, дискомфорт у ділянці органів тазу;
• інфекції сечових шляхів, що повторюються.

Рецидивуючий

Це хронічна форма захворювання, коли запалення сечового міхура повертається після проведеного лікування. Цистит у жінок характеризується епізодами симптомів, що повторюються, зазвичай з інтервалами в кілька тижнів або місяців. Значно погіршує якість життя, викликає фізичний та психологічний дискомфорт та потребує тривалого лікування.

Причини:

• неповне лікування гострих інфекцій – якщо гостра фаза не була повністю вилікована, інфекція може залишитися в організмі, що призводить до рецидивів;
• неправильне лікування інфекції – якщо захворювання спричинене стійкими до вибраного препарату бактеріями, інфекція може не зникнути;
• порушення мікрофлори – часто причиною рецидивів є дисбаланс мікрофлори сечового міхура чи піхви.

Симптоми:

• часті позиви до сечовипускання;
• біль та печіння при сечовипусканні;
• загальне нездужання;
• каламутна, з нетиповим запахом сеча;
• домішки крові у сечі;
• відчуття тиску чи тяжкості внизу живота;
• іноді, особливо у тяжких випадках, підвищується температура тіла.

Один з яскравих симптомів – постійне бажання до випорожнення, але при цьому кількість сечі, що виділяється – мінімально. Сечовипускання стає частим, але не приносить полегшення. Якщо відзначається такий стан, важливо звернути увагу на характеристики сечі: вона може стати каламутною або мати незвичайний запах, що вказує на наявність інфекції. У деяких випадках у сечі видно кров чи слиз. Якщо запалення сильне, в сечі можна спостерігати і гнійні виділення.

Важливо стежити за загальним самопочуттям та температурою тіла. У разі бактеріального захворювання можливе невелике підвищення температури – до 37,5–38°C. Однак, якщо інфекція поширилася на нирки, температура може значно підвищитись, що свідчить про розвиток пієлонефриту. До симптомів циститу у жінок належать слабкість, втома, головний біль та загальне нездужання. Це пов’язано із запаленням та інфекцією, які впливають на загальний стан організму.

У деяких випадках турбують болючі відчуття в попереку. Частіше вони пов’язані з пієлонефритом, але можуть мати місце при циститі, особливо якщо запалення поширилося на нирки.

Основною причиною захворювання є інфікування сечового міхура, але не це єдиний чинник.

• Бактерії. До найчастіших причин належить бактеріальна інфекція, особливо спричинена бактерією Escherichia coli (E. coli). Вона мешкає в кишечнику, і може потрапити в уретру, а потім у сечовий міхур. Це відбувається, якщо порушується нормальна гігієна. Також причиною може стати статевий акт, особливо якщо він супроводжується травмуванням уретри або потраплянням бактерій у сечівник.
• Перемерзання, особливо ніг. Переохолодження відноситься до поширених причин запалення сечового міхура у жінок. У цей момент знижується імунітет та послаблюються захисні механізми організму. Холод може призвести до звуження кровоносних судин та зниження циркуляції крові в ділянці сечового міхура, що сприяє зростанню бактерій та запаленню.
• Період менопаузи. У жінок гормональні зміни в період менопаузи можуть знизити захисні функції сечовивідних шляхів. Низький рівень естрогенів у цей період призводить до витончення слизової оболонки сечового міхура, що збільшує ймовірність інфікування.
• Некоректна гігієна. Неправильне дотримання особистої гігієни, наприклад використання синтетичної білизни, носіння тісної або вологої нижньої білизни може призводити до розвитку інфекцій.

Лікування циститу залежить від типу захворювання, його причин та тяжкості симптомів. Як лікувати цистит – може визначити лише лікар після того, як проведе огляд та отримає результати аналізів та УЗД.

Бактеріальний тип

• Антибіотики. При бактеріальному циститі найпоширенішим методом лікування є прийом антибіотиків. Лікар призначає антибактеріальні препарати, спрямовані на знищення бактерій, що спричинили запалення. Важливо пройти повний курс антибіотиків, навіть якщо симптоми проходять раніше, щоб уникнути рецидивів та розвитку антибіотикорезистентності.
• Препарати зниження болю. У процесі лікування пацієнт може відчувати дискомфорт, біль та печіння при сечовипусканні. Щоб зняти біль та зменшити спазми сечового міхура, призначають знеболювальні та протизапальні препарати.

Хронічний тип

• Тривале лікування антибіотиками – у деяких випадках лікар призначає тривалий курс антибіотиків для запобігання рецидивам.
• Імуностимулятори – препарати, що зміцнюють імунну систему та допомагають організму боротися з інфекціями.
• Фізіотерапевтичні процедури — магнітотерапія, ультразвукова терапія допомагають покращити кровообіг у ділянці сечового міхура та прискорити процес одужання.

Після проведення лікування бажано не допускати ситуацій, що впливають на розвиток запалення. Важливим є дотримання профілактичних заходів та турбота про організм в цілому.

• Не слід довго терпіти позиви до сечовипускання.
• Важливо носити зручну спідню білизну з натуральних тканин, уникати тісного одягу.
• Питний режим може здатися неочевидним заходом профілактики, проте споживання великої кількості води допомагає промивати сечовивідні шляхи та прискорює виведення бактерій.
• Рекомендується тримати ноги в теплі, не допускати загального переохолодження, не сидіти на протязі і в занадто холодному приміщенні.

Проблеми з сечовим міхуром часто бувають недооціненими і багато жінок вважають за краще самостійно пропити препарати проти болю та запалення, а іноді й пройти курс лікування народними методами. Такий підхід не можна назвати ґрунтовним, адже, як мінімум, слід здати аналізи, щоб зрозуміти, на якій стадії знаходиться розвиток захворювання. У більшості випадків діагностика захворювань сечового міхура дозволяє побачити, чи існує ризик переходу на інші органи, зокрема нирки, адже це вже більш серйозний стан. У гострих випадках запальні процеси призводять до потреби госпіталізації.

Якщо ви відчуваєте, що запалення сечового міхура з’являється все частіше або з ним стало важче справлятися самостійно – проконсультуйтеся з лікарем, щоб отримати правильне лікування та уникнути ускладнень.