Лейоміома матки: що це таке, симптоми та методи лікування

Лейоміома матки, міома або фіброміома – доброякісне утворення, що виникає з м’язової тканини матки (міометрія). Лейоміома матки – це одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань у жінок у репродуктивному віці.

Структура міоми складається з переплетень гладких волокон і сполучної тканини. Може розвиватися у різних шарах матки — на зовнішній поверхні, усередині стінок, під слизовою оболонкою, у порожнині та зв’язках органу.

Говорити про те, що лейоміома матки – це рак, невірно, оскільки вона не злоякісна і, як правило, не перероджується на рак. На відміну від раку вона не поширюється на інші органи. Збільшуватись у розмірі вона може, але при цьому не руйнує навколишні тканини.

Щодо ймовірності переходу в стадію раку – це менше 1% випадків. Проте за наявності такого захворювання в організмі зберігається певна онкологічна настороженість. Насамперед це пов’язано з гормональним дисбалансом, який може провокувати розвиток атипічної гіперплазії ендометрію, що у свою чергу збільшує ймовірність виникнення раку ендометрію.

Захворювання класифікується залежно від розташування вузлів пухлини у тканинах матки.

Субсерозна

Формується на зовнішній стороні матки під серозною оболонкою, росте у бік черевної порожнини. Зазвичай не впливає на перебіг менструального циклу, але може викликати дискомфорт або біль через тиск на кишечник та сечовий міхур. При великих розмірах буває помітна зовні, що проявляється як збільшення живота.

Інтрамуральна/міжм’язова

Інтрамуральна лейоміома матки розташовується усередині м’язового шару. Такий вид захворювання найпоширеніший і часто викликає збільшення розміру матки, рясні та болючі менструації. Супроводжується почуттям тяжкості чи болю у нижній частині живота.

Субмукозна

Знаходиться під слизовою оболонкою матки і виступає у її порожнину. Такий різновид зустрічається рідко, але викликає найбільш виражені симптоми. Приводить до сильних маткових кровотеч, анемії, болю, а також може ускладнювати зачаття або виношування вагітності. Іноді вузли частково виходять у цервікальний канал.

Інтралігаментарна

Розвивається між широкими зв’язками матки. Може здавлювати сечоводи, викликаючи порушення відтоку сечі. Найчастіше виявляється при великих розмірах вузлів.

Лейоміома шийки

Це рідкісний вид захворювання, що формується в ділянці шийки матки. Може ускладнювати пологи або перешкоджати зачаттю. Викликає дискомфорт при статевому акті та проблеми із сечовипусканням при значному збільшенні вузла.

Кожен тип відрізняється особливостями та клінічними проявами. Але деякі міоми бувають змішаними, поєднуючи характеристики різних типів. Наприклад, вузол буває одночасно інтрамуральним та субсерозним. Для точної діагностики та вибору лікування важливо враховувати локалізацію, розмір та вплив вузлів на навколишні тканини.

Лейоміома матки часто розвивається без помітних симптомів, особливо на початкових стадіях або за наявності невеликих вузлів. У процесі розвитку захворювання можуть проявлятися різні симптоми.

Симптоми лейоміоми матки

1. Менструальні порушення є поширеними та характеризуються рясними та тривалими місячними, нерегулярними кровотечами між циклами і болючими менструаціями.
2. Біль та дискомфорт зазвичай проявляються тягнучими або схваткоподібними відчуттями в нижній частині живота. Біль у ділянці таза може посилюватися під час фізичної активності. Деякі жінки відчувають тяжкість або тиск у нижній частині живота.
3. Дискомфорт у органах малого таза проявляється частим сечовипусканням через тиск на сечовий міхур, утрудненням сечовипускання або відчуттям неповного випорожнення. Тиск на кишечник може спричиняти запори або болючі дефекації.
4. Проблеми з репродуктивною системою включають труднощі із зачаттям або безпліддя. Також можливі викидні або передчасні пологи.
5. Збільшення розмірів живота, не пов’язане з вагітністю, може бути симптомом захворювання.

Діагностика

Діагностика спрямована на виявлення пухлини, визначення її параметрів, розташування та впливу на сусідні органи. Вона включає клінічний огляд, інструментальні методи та лабораторні дослідження.

• Під час огляду лікар уточнює наявність скарг, записує історію хвороб, визначає репродуктивний статус та наявність спадкової схильності до міоми.
• Інформативним методом діагностики вважається УЗД, яке дозволяє візуалізувати вузли, визначити їхні розміри та розташування.
• У складних або атипових випадках, коли потрібно детально вивчити структуру міоми та її вплив на навколишні органи, призначають МРТ.
• Також лікар може призначити лабораторні дослідження, такі як загальний аналіз крові, аналіз на онкомаркери та дослідження гормонального фону.

Правильний та своєчасний підхід дозволяє точно встановити діагноз, визначити прогноз розвитку лейоміоми матки та обрати оптимальний метод лікування для збереження здоров’я пацієнтки.

Причини лейоміоми матки

Гінекологи стверджують, що лейоміома матки є частково дослідженим захворюванням, і її причини досі не вивчені повністю. Проте існує низка факторів, які сприяють розвитку міоми.

• Гормональні порушення. Захворювання часто прогресує у репродуктивному віці, коли рівень естрогенів та прогестерону в організмі високий. Надлишок естрогенів або дисбаланс між цими гормонами сприяє росту міоматозних вузлів. Причиною також може стати недостатність прогестерону, який допомагає підтримувати нормальну структуру клітин матки.
• Репродуктивний вік. Захворювання частіше діагностується у жінок після 30 років. Імовірність розвитку хвороби збільшується з віком, особливо до настання менопаузи. Жінки, які не народжували або народили у пізньому віці, мають вищий ризик розвитку міоми.
• Захворювання органів малого таза. Хронічні запальні процеси підвищують ризик виникнення міоми, оскільки впливають на структуру тканин матки.
• Зайва вага. Надмірна вага та ожиріння підвищують рівень естрогенів в організмі, що провокує ризик утворення міоми. Жирова тканина є джерелом додаткового вироблення естрогенів.

Якщо встановлено діагноз лейоміома матки, слід негайно розпочати терапію. Її схема залежить від параметрів та характеристик новоутворення, віку пацієнтки, симптомів, планів на вагітність та загального стану здоров’я.

Консервативне лікування передбачає уповільнення розвитку захворювання, зменшення симптомів та покращення якості життя. Лікар може призначити гормональну терапію, яка зменшує розміри міоми, тимчасово пригнічуючи вироблення естрогенів. Також призначається симптоматична терапія для лікування анемії, спричиненої рясними кровотечами.

Хірургічне лікування рекомендоване при великих розмірах захворювання, виражених симптомах або ускладненнях.

Лапароскопічна консервативна міомектомія — малоінвазивна операція, яка полягає у видаленні міоматозних вузлів матки через невеликі розрізи на передній черевній стінці.

Переваги:

• збереження матки та репродуктивної функції;
• мінімальна травматичність;
• швидке відновлення (3–7 днів);
• підходить для жінок, які не планують негайну вагітність.

Гістерорезектоскопія — ендоскопічна процедура, під час якої міоматозний вузол видаляється через цервікальний канал за допомогою спеціального інструмента. Процедура підходить для лікування міом, розташованих під слизовою оболонкою матки.

Переваги:

• висока точність видалення міоми;
• відсутність розрізів на тілі;
• швидке відновлення (2–3 дні);
• збереження матки та можливість планування вагітності.

Профілактичні методи спрямовані на підтримання балансу гормонального фону, зниження ризиків розвитку захворювання та раннє виявлення можливих проблем. Комплекс профілактичних заходів передбачає корекцію способу життя, систематичні візити до лікаря та постійний моніторинг стану органів репродуктивної системи.

Основні рекомендації

• Планові візити до гінеколога. Відвідування лікаря не менше 1–2 разів на рік для огляду та виконання необхідних обстежень важливо для контролю жіночого здоров’я.
• Контроль гормонального фону передбачає підтримання нормального рівня гормонів. У разі порушень, таких як рясні кровотечі чи нерегулярні місячні, слід звернутися до ендокринолога або гінеколога.
• Збалансоване харчування є основою здоров’я організму. Рекомендується вживати продукти, багаті на клітковину, вітаміни та антиоксиданти (овочі, фрукти, зелень, цільнозернові крупи). Варто обмежити споживання жирної, солодкої та обробленої їжі.
• Фізична активність запобігає застійним процесам у малому тазу. Регулярні фізичні навантаження, прогулянки, заняття йогою або плаванням сприяють підтриманню оптимальної ваги.
• Контроль маси тіла важливий, оскільки зайва вага підвищує концентрацію естрогенів, що сприяє розвитку патології.
• Зниження стресу. Хронічний стрес може викликати гормональний дисбаланс. Рекомендується практикувати медитацію, дихальні техніки або звертатися до психотерапевта.
• Відмова від алкоголю та куріння є важливим кроком для збереження гормонального балансу та загального здоров’я.

Лейоміома матки розвивається на тлі гормонального дисбалансу. Її характер добросердний, але за відсутності лікування захворювання може значно погіршити якість життя жінки. Симптоми, на які варто звертати увагу, включають біль, дискомфорт, зміни фігури, порушення роботи органів малого тазу та менструального циклу.

Сучасні методи діагностики дозволяють виявити міому на ранніх стадіях. У разі встановлення діагнозу лікар призначає медикаментозну терапію або малотравматичні процедури. У складних випадках може знадобитися хірургічне втручання.

Оптимальний метод лікування підбирається індивідуально залежно від віку пацієнтки, планів на вагітність та клінічної ситуації. Профілактика відіграє важливу роль у підтриманні здоров’я: активний спосіб життя, здоровий сон, збалансований раціон та виконання рекомендацій лікаря є запорукою гарного самопочуття.