Опущення матки: причини, симптоми та ефективні методи лікування

Опущення матки, або пролапс – патологічний стан, при якому орган зміщений нижче щодо свого нормального анатомічного стану. Існують кілька ступенів тяжкості цього стану, відповідно до яких лікар підбирає варіанти ефективної терапії.

Пролапс матки нерідко зустрічається у молодих пацієнток, і в середньому кожна третя серед них має таку дисфункцію. Характерні симптоми виявляються як у жінок, що народжували, так і у тих, хто тільки планують вагітність. Це не є хворобою в класичному сенсі, але є патологією, яка потребує діагностики та, за необхідності, терапії.

Основна причина пов’язана з особливостями сполучної тканини – коли м’язи та зв’язки тазового дна слабшають, відбувається опущення органу. Це відбувається після тяжких чи неодноразових пологів, при регулярних тяжких фізичних навантаженнях, травмах, запорах. Симптоматика цього стану не завжди очевидна, і жінка самостійно не відстежує зміни у своєму гінекологічному здоров’ї. Найчастіше лише на прийомі у гінеколога з’ясовується чи опущена матка і на якій стадії знаходиться розвиток патології.

В цілому виділяють два види дисфункції, які поділяються на кілька стадій:

• часткове опущення – орган зміщується вниз, але не виходить за межі піхви;
• повне випадіння – орган повністю виходить за межі піхви і стає видимим зовні.

Дистанція класифікується на чотири стадії залежно від ступеня зміщення органа відносно анатомічного положення:

• I стадія. Спостерігається незначне зміщення матки вниз, але вона все ще знаходиться в межах малого таза. Симптоми опущення матки зазвичай слабо виражені або відсутні. Можливий лише легкий дискомфорт у нижній частині живота, який виникає під час ходьби, тренувань, бігу.
• II стадія. Випадіння менше ніж на 1 см. Пацієнтка відчуває тиск у тазовій області. Турбують порушення сечовипускання та проблеми з дефекацією. Дискомфорт стає більш помітним при тривалому статичному положенні або підйомі важких предметів.
• III стадія. Відбувається часткове випадіння органа за межі піхви більше ніж на 1 см. Опущена матка спричиняє біль і неприємні відчуття. Можливі часті запальні процеси через травматизацію тканин.
• IV стадія. Характеризується повним випадінням органа з піхви. Спостерігаються порушення роботи органів малого таза: сильні проблеми з сечовипусканням і дефекацією, виражені болі внизу живота при опущенні матки. Підвищений ризик розвитку запальних та інфекційних процесів.

При огляді лікар також визначає локалізацію опущення:

• цистоцеле — це форма патології, яка встановлюється, якщо виділяється передня стінка органа;
• ректоцеле — форма, при якій виражене опущення задньої стінки матки.

Причини опущення матки бувають спадковими та набутими, пов’язаними з пологами, віком та іншими факторами:

• Вік. З віком тканини і зв’язки втрачають пружність та еластичність, що призводить до їх ослаблення, тому орган не так добре утримується у своєму положенні. Така причина стає актуальною в період після менопаузи, коли недостатня концентрація гормонів знижує тонус м’язів.
• Пологи. Часті або складні пологи, народження великих дітей призводять до розтягнення та пошкодження м’язів і зв’язок.
• Хронічні захворювання. Проблеми з дихальними шляхами, які супроводжуються кашлем, а також хронічні запори часто призводять до збільшення тиску в області таза, що сприяє розвитку патології. Підвищення внутрішньочеревного тиску будь-якого характеру може давати такий самий ефект.
• Генетична схильність. У деяких жінок слабкість зв’язок і м’язів передається спадковістю.
• Нестача фізичних вправ. Сидяча робота, неактивний спосіб життя, відсутність ранкової зарядки, легких видів спорту, бігу призводять до ослаблення м’яких тканин і збільшення ризику розвитку пролапсу.

На початковій стадії жінка рідко підозрює про якісь проблеми, оскільки вони практично не проявляються. Наявність дисфункції виявляється випадково на плановому прийомі спеціаліста. Але коли опущення серйозне і знаходиться на II-IV стадії, зміщення матки починає проявлятися різними симптомами:

• відчуття тяжкості та тиску внизу живота при тривалому стоянні, підйомі важких предметів або фізичних навантаженнях;
• відчуття стороннього тіла у піхві;
• хронічний біль у попереку під час активностей або тривалого стояння на ногах;
• труднощі із зачаттям у репродуктивному віці;
• розвиток інфекційних захворювань — циститу і пієлонефриту;
• якщо матка створює тиск на кишечник, виникають запори або труднощі під час дефекації;
• постійний або періодичний біль під час фізичного навантаження, статевого акту, тренувань;
• нетримання сечі, часті позиви, труднощі при сечовипусканні. Це пов’язано з тим, що орган здавлює сечовий міхур;
• нетипові кров’янисті виділення;
• запори і труднощі при випорожненні кишечника також можуть бути симптомом, оскільки опущена матка тисне на пряму кишку;
• на III-IV стадіях орган видно на зовнішній частині піхви;
• можливий розвиток вагінальних інфекцій через погану гігієну або накопичення бактерій.

Чому симптоми та лікування опущення матки не можна ігнорувати?

На пізніх стадіях дисфункції відбувається постійне механічне тертя тканин, яке спричиняє травмування слизової оболонки. Через це відбувається активація умовно-патогенних мікроорганізмів і розвиток запальних процесів та виразок. Для усунення проблеми потрібне проведення комплексної медикаментозної терапії, яку призначить гінеколог.

Діагностування починається з гінекологічного огляду. Лікар оцінює ступінь дисфункції та за потреби направляє пацієнтку до інших спеціалістів — уролога або проктолога для більш детальної оцінки її стану.

Під час огляду гінеколог може попросити пацієнтку виконати маневр Вальсальви або сильно напружитися, щоб краще зрозуміти ступінь зміщення матки. Також збирається анамнез, де лікар з’ясовує, чи є спадкові фактори, були складні пологи, як загалом виглядає спосіб життя жінки.

Щоденник сечовипускання

Якщо у пацієнтки є симптоми, пов’язані із сечовипусканням, лікар запропонує вести щоденник сечовипускання. Це допоможе відстежити частоту та характер позивів, а також виявити можливе підтікання або труднощі під час сечовипускання. У щоденнику жінка записує, коли і скільки разів на день відвідує туалет, скільки рідини при цьому виділяється, в який час доби відбуваються позиви, чи є болі та труднощі із сечовипусканням.

Діагностика в клініці

Для найбільш точної діагностики використовуються різні методи: ультразвукове дослідження органів малого таза, кольпоскопія, вагінальна тонометрія, цистоскопія та урографія. У особливих випадках призначається гістероскопія для більш детального огляду органа, з’ясування причин та природи опущення матки.

Крім того, проводяться лабораторні дослідження, включаючи аналіз мікрофлори органів, цитологічне дослідження, аналізи сечі та крові. Усе це важливо і допомагає виявити запальні процеси або інші відхилення у системах організму.

Терапія дисфункції залежить від ступеня розвитку захворювання та наявності ускладнень. Важливе значення має вік пацієнтки, її загальний стан здоров’я та наявність хронічних хвороб. Якщо патологія перебуває на I-II стадії, ситуацію можна виправити консервативними методами та корекцією способу життя; на пізніших стадіях потрібне оперативне втручання та прийом гормональних препаратів.

• Консервативне лікування. Застосовується на початкових етапах, коли ще можна обійтися без радикальних методів. Лікарі рекомендують почати з вправ для зміцнення м’язів тазового дна, які можна виконувати вдома. При опущенні матки призначають спеціальні вагінальні вправи (вправи Кегеля), що підтримують матку та покращують загальний тонус тазового дна. Основний принцип цих вправ — стиснення та розслаблення м’язів тазового дна. Також загальна терапія спрямована на зменшення симптомів захворювання. Цей підхід підходить лише для пацієнток із початковою стадією опущення матки, яка не викликає значного дискомфорту та не впливає на спосіб життя. Самолікування у цьому випадку протипоказане — терапію має призначити лікар.
• Гінекологічні масажі. Проводяться для підвищення тонусу, еластичності тканин і покращення кровообігу. Цей метод є найбільш ефективним у поєднанні з іншими видами терапії: лікувальною гімнастикою та корекцією режиму дня й харчування.
• Песарій. У деяких випадках лікарі рекомендують використання песарію — спеціального пристрою, який вводиться у піхву для підтримки матки при слабких і розтягнутих м’язах. Песарій забезпечує підтримку органів і тканин у правильному положенні, зменшуючи симптоми. Це актуальне рішення, коли кашель або чхання спричиняють неконтрольовану утрату сечі.
• Естрогенова терапія. При віковому опущенні матки гінеколог може рекомендувати замісну гормональну терапію (ЗГТ) із використанням препаратів, що містять естроген: вагінальних супозиторіїв, кремів або мазей. Ці засоби допомагають відновити еластичність вагінальних тканин, покращити їхній стан і зменшити прояви пролапсу.
• Лапароскопічні операції. Сучасні технології дозволяють проводити операції при опущенні шийки матки з мінімальним втручанням, без значних ускладнень та з швидким відновленням. Для таких операцій використовується лапароскоп — тонка трубка з камерою та інструментами для виконання хірургічного втручання через невеликі розрізи на шкірі.
• Гістеректомія. У ситуаціях, коли дисфункція супроводжується іншими захворюваннями, такими як міоми чи злоякісні новоутворення, рекомендовано видалення матки. Це радикальний метод, який застосовується у невідкладних випадках, коли захворювання ускладнює повноцінне життя, супроводжується сильними кровотечами або викликає значне емоційне напруження у пацієнтки.

Після лікування опущення матки або проведення хірургічних втручань надзвичайно важливим етапом є реабілітація. Особливе значення мають фізична активність та вправи, гормональна терапія, дієта й режим харчування, а також психологічна підтримка для запобігання стресу та депресії.

Перший етап відновлення

Після проведення операції пацієнтка залишається в лікарні декілька днів. Зазвичай виписка відбувається через 2-3 дні після втручання.

Лікарі наполегливо рекомендують дотримуватися помірної активності у період відновлення. За наявності показань, після вагінальних операцій, на 1-2 дні встановлюється уретральний катетер для полегшення функції сечовипускання. Повний процес реабілітації займає від 3 до 4 тижнів.

Відновлення вдома

Після виписки з лікарні протягом півтора місяця жінці слід уникати занять спортом, бігу, фізичних вправ та статевих контактів. Активні тренування допустимі лише після повного загоєння тканин і лише після того, як лікар дасть відповідний дозвіл. Конкретні терміни та рекомендації щодо подальшої реабілітації визначає лікар на основі контрольного огляду.

Гінекологи рекомендують профілактичні методи для підтримання жіночого здоров’я. Щоб уникнути опущення матки, важливо пам’ятати головне правило: здорова та помірна фізична активність має бути регулярною. Це допомагає підтримувати м’язи, зв’язки та органи тазового дна в сильному та еластичному стані.

Зміцнення м’язів

Існує багато ефективних вправ для зміцнення та підтримання м’язів тазового дна в тонусі. Це вагомий внесок у жіноче здоров’я, який допомагає запобігти ослабленню сполучних структур. Рекомендується займатися йогою, пілатесом, плаванням, силовими тренуваннями та ходьбою. Навіть звичайна ранкова зарядка покращує кровообіг і підтримує загальний тонус.

Підтримання здорової ваги

Надмірна вага створює додаткове навантаження на органи таза, що сприяє виникненню та розвитку пролапсу. Сезонне та помірне харчування допоможе підтримувати вагу відповідно до зросту, віку та способу життя.

Розумний розподіл фізичного навантаження

Важка фізична робота та перенесення тягарів без підготовки можуть стати причиною розвитку патології. Важливо контролювати вагу, яку жінка піднімає як у спортзалі, так і в повсякденному житті.

Турбота про своє здоров’я

Регулярні медичні огляди та консультації профільних спеціалістів дозволяють своєчасно виявити та запобігти опущенню матки. Навіть за відсутності симптомів і ознак патологічного стану важливо приходити на планові огляди, щоб впевнитися у своєму здоров’ї або виявити дисфункції на ранній стадії для їх легкого й швидкого усунення.

Опущення матки нерідко зустрічається серед жінок різного віку. Причини розвитку патології можуть бути спадковими, пов’язаними з важкими пологами, відсутністю фізичної активності або хронічними захворюваннями. Виявити причини та ступінь патології важливо не самостійно, а лише під час огляду у кваліфікованого гінеколога, який за потреби залучить інших вузькопрофільних спеціалістів для постановки точного діагнозу.

Терапія на початкових стадіях лікування щадне та безболісне, найчастіше базується на корекції способу життя та медичних масажах. Тому не рекомендується ігнорувати дисфункцію, коли її ще можна легко виправити. Якщо патологія явно виражена та спричиняє дискомфорт, застосовуються інші методи лікування — гормональна терапія або, за потреби, оперативне втручання.

Реабілітація, як правило, не є складною і не потребує тривалого перебування у стаціонарі. Через кілька днів пацієнтку виписують із лікарні, і подальше відновлення проходить у комфортних для неї домашніх умовах.